Незважаючи на офіційну статистику, яка стверджує, що ця цифра для продуктів харчування не перевищила 11%, реально продукти за рік виросли в ціні на 30-100%. У цьому відношенні багато продавців сфери продуктів харчування вже хапаються за голову - виторги падають, населення скорочує свої витрати, а вітчизняні продукти виходить вже дорожче імпортних. Особливо це стосується сільськогосподарської продукції. Подорожчання бензину, кормів і комунальних платежів створюють прецедент, коли навіть продаж м'яса оптом, українського виробництва, виходить дорожче, ніж імпортні аналоги.
Те ж саме стосується овочів і фруктів. Турецькі помідори на ринку коштують близько 25 гривень за кілограм, українські - близько 30-35. Враховуючи той факт, що в Україні взимку овочі виробляються тепличним способом, то подорожчання електроенергії безсумнівно позначиться і на ціні вітчизняних овочів - цього не приховують вже й самі виробники. Таким чином, ціна на українські огірки-помідори може підскочити до 45 гривень, що буде нонсенсом, оскільки ціна на овочі перевищить ціну м'яса.
Зараз охолоджене м'ясо польського чи аргентинського виробництва в роздробі рідко пробиває позначку 50 гривень за кілограм і це вирізка. Несортове м'ясо ж реалізується за ціною 35-40 гривень за кіло. Українські фермери з гіркотою констатують, що з введенням нового податкового законодавства, а також при постійному зростанні цін на витратні матеріали, конкурувати з зарубіжними виробниками незабаром стане неможливо і сільське господарство в країні стане невигідним настільки, що займатися ним ніхто не буде. І це при тому, що українські землі - одні з найродючіших у світі.
Чому так відбувається? Аналітики вважають, що знищення сільського господарства в України - це довгий, але добре спланований процес для того, щоб вкрасти у населення країни землю, яка йому належить згідно з Конституцією. Найближчим часом уряд ініціює розгляд питання про зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель.
За умови наростаючої всесвітньої продуктової кризи, Україна - ласий шматок для іноземних інвесторів, які розуміють, що земля - це вигідне вкладення. А нафтові магнати типу Катару, Саудівської Аравії, які мають у своєму розпорядженні тільки пустелі, були б раді обзавестися родючими землями і готові викласти за них круглу суму.
Можливо, саме на це розраховує наш уряд все далі і далі поглиблюючи сільське господарство України у величезну прірву, з якої вибратися можна тільки якщо привести законодавство у такий стан, щоб вітчизняному виробнику було вигідно працювати. До тих пір ціни на м'ясо, овочі і фрукти свого виробництва будуть неконкурентоспроможними.
Дуже шкода, що український уряд погано розуміє, яку руйнівну силу він залишає на волі своїми діями, в бажанні набити свій гаманець тут і зараз, а не працюючи на перспективу.
Андрій Нестерко
|
Господарство • 