Менше, ніж за рік до парламентських виборів у політичних партіях тривають локальні зачистки місцевого масштабу. Навесні цього року безпартійним опинився голова фракції «Батьківщина» у Житомирській міськраді і керівник міської організації Микола Савенко, тепер подібна історія у «фронтовиків».
Як виявилося, згуртовані ряди житомирського «Фронту змін» тепер будуть обходитися без скандально-харизматичного багнета - Бориса Буряченка.
За офіційною версією, вийти з «Фронту змін» він вирішив сам, «через незгоду з підходом керівництва до членів партії». Що це означає насправді, і в чий город закинув на прощання камінь, Борис Дмитрович не уточнив, а саме керівництво «відморозилися» черговим коментарем про «планової ротації». Очевидно, що за згодою сторін сміття з хати вирішили не виносити, а розіграти на сцені місцевого політичного театру етюд «з відходом в тінь» практично за власним бажанням.
«Планова ротація» вже офіційно поховала можливі надії Буряченко в принципі потрапити в партійний список на виборах до парламенту, проте, відкрила широкі можливості для вже безпартійного екс-функціонера знову опинитися у владі. Наприклад, а чому б не запропонувати Борису Дмитровичу повернутися до держадміністрації на посаду заступника губернатора з економіки?
Думаєте, регіонали не пробачать Буряченко «помаранчевого» і «фронтового» партійного минулого? Ах, залиште ... Уже не перший рік працює директором департаменту в міністерстві агрополітики у впливового регіонала Миколи Присяжнюка одна з засновників та ідеологів «Нашої України» - Ірина Синявська.
Нагадаємо, що Буряченко не новачок в адміністративно-господарській роботи і у великому державному бізнесі: кілька років працював в команді Станіслава Довгого (батько екс-секретаря Київради Олеся Довгого), який у кращі роки фінансового благополуччя «Укртелекому» очолював цю структуру, а Борис Дмитрович займався питаннями маркетингу і був першим замом.
Після помаранчевої революції недовгий час Буряченко трудився заступником губернатора Павла Жебрівського (ще пам'ятаєте такого?), відповідав за роботу з інвесторами.
Потім керував податковою адміністрацією Житомирської області, звідки пішов не без скандалу, відстоюючи власну думку, був депутатом Житомирської обласної ради, де очолював бюджетну комісію і був зміщений з формулюванням «за лобіювання особистих бізнес-інтересів». Нагадаємо, що в той час Буряченко був заступником голови фракції «Наша України».
Прийшовши на зміну Буряченко Володимир Михалець на посту керівника фракції «фронтовиків» у Житомирській міськраді такої гучної та значимої біографії не має, проте, має всі можливості з чистою совістю говорити про опозиційні настрої фракції. І це йому нічим не загрожує: порівняно недавно Михалець був звільнений з посади начальника одного з управління мерії з формулюванням «за згодою сторін», хоча злі язики і кажуть, що мер-регіонал Житомира Володимир Дебой насправді, таким чином розрахувався з депутатом- Михальцем за членство в партії, яка дуже рідко підтримує мера в міськраді. Так Дебой формував «свою» команду в мерії.
У справі будівництва політичних партій явно простежується закономірність, не раз озвучена багатьма політиками: яку б партію в Україні не будували, все одно виходить КПРС радянська, з її залізобетонно працюючим принципом демократичного централізму - підпорядкування думки меншості більшості. Меншість з особистою думкою у власному політичному таборі повинна або «наступити на горло власній пісні», амбіціям, а може, і самолюбству, або піти. Третього не дано. Як відомо, для будь-якої більшості найбільшу небезпеку становить меншість у власному таборі. А закон політичної доцільності в політиці свідчить, що кожній підтримці обов'язково передує підніжка.
Лариса Бекета
|
Політика • 