Меню навігації
Календар новин
Популярні статті
Архів новин
Наше опитування
•  » » Ще раз про енергозберігаючі лампи
 
23-01-2012, 06:15  ТехнологіїЩе раз про енергозберігаючі лампи
 
В якості основної альтернативи в контексті різних заборон на продаж ламп розжарювання, для використання в побуті, маються на увазі так звані енергозберігаючі лампи. Це прямі нащадки давно відомих усім ламп денного світла, тільки скляна трубка з парами ртуті компактно згорнута в спіраль, а іноді має і зовнішній ковпак із пластику, що робить її досить схожою на звичайну лампу розжарювання. Такі лампи мають вбудований дросель і пусковий пристрій, тому на відміну від класичних люмінесцентних трубок, придатні для прямої заміни ламп розжарювання, тобто мають аналогічні цоколі. Зрозуміло, така лампа дорожче і люмінесцентних трубок і, тим більше, ламп розжарювання, проте, в теорії повинна прослужити в 2-3 рази довше останніх, попутно зекономивши енну суму на оплату електроенергії, оскільки світловий потік енергозберігаючої лампи, яка споживає 13-15 Вт, відповідає лампі розжарювання потужністю 60-75 Вт

'Ще



Іншими словами, з економікою в даному випадку, навіть при нинішніх українських цінах за кіловат, все в порядку, якщо обмежитися заміною таких ламп в місцях, де вони дійсно довго горять, оскільки такі лампи не люблять часті включення / вимикання. Але ціна - не єдиний і не головний недолік таких ламп. Є, як мінімум, ще п'ять. Найменш серйозний, вірніше суб'єктивний і вирішується, це - зовнішній вигляд. Такі лампи безумовно не прикрасять кришталеву люстру, і без збитку для дизайну їх найкраще ставити в закриті плафони, або вибирати лампи, що мають власні матові ковпаки, також не забуваючи про те, що їх габарити можуть бути досить великі.

Друге: незвичний спектр світіння. У домашньому інтер'єрі, для очей вже налаштованих на сприйняття в світлі ламп розжарювання, навіть формально «тепло-білі» енергозберегайкі подобаються далеко не всім. Втім, звикання може бути більш швидким, якщо поміняти всі лампи без винятку, щоб не було з чим порівнювати, адже строго кажучи, спектр таких ламп ближче до денного, не дарма ж раніше їх саме цим словом і називали.
Третє, і найголовніше, навантаження на зір такі лампи створюють об'єктивно більше, ніж лампи розжарювання. З двох причин. Враховуючи, що вся поверхня такої лампи випромінює світло, яскравість самого джерела світла виявляється невисокою, в результаті тіні від освітлюваних предметів виходять більш розмитими. А без чітких тіней, очам (а точніше мозку) набагато важче конструювати об'ємне зображення, що веде до стомлення. Тому перший час дискомфорт цілком природний навіть для дорослих, які вже освоїли світ, і мозок здатний «добудовувати картинку» просто на основі наявного досвіду. А багато хто вже встиг й зір зіпсувати, в тому числі, сидінням в аудиторіях і на роботі, природно, при люмінесцентних лампах, до світла яких в результаті адаптувалися. Для дітей же не виключені (але й не вивчені) і більш серйозні наслідки.

Четвертий недолік і друга «перевірка на міцність» для очей: неминуче мерехтіння, якому піддаються всі без винятку люмінесцентні лампи, наскільки сучасними б вони не були. Зрозуміло, у сучасних воно не настільки помітно, але в дійсності частота пульсацій дорівнює частоті змінного струму в мережі (50 Гц), а може згладжуватися лише амплітуда. Хтось може згадати, що свого часу для моніторів і телевізорів з ЕПТ-трубкою знайшлося рішення у збільшенні частоти сканування з 50-60 Гц до 90-100 Гц. Але для енергозберігаючих ламп нічого подібного впроваджувати навіть не передбачається, вони й без того напхані «зайвою» електронікою для необхідної адаптації до мережі 220 В. А мерехтіння, навіть якщо його не видно при погляді на саму лампу, найчастіше відмінно сприймається бічним зором, а, отже, і мозком. Тобто знову ж таки створює неприродні умови для зору та нервової системи.

Нарешті, п'ята проблема пов'язана з утилізацією. Енергозберігаючі лампи спроектовані так, що їх цілком можна розібрати на частини і пустити в переробку, на відміну від ламп розжарювання. Однак відправлятися в контейнер з побутовим сміттям їм категорично протипоказано. У кожній такій лампі міститься до 5 мг ртуті, це не дуже багато, але регулярне викидання таких ламп в бачки у дворі, не кажучи вже про сміттєпроводи, точно не додасть здоров'я мешканцям будинку. А розбивши ненавмисно таку лампу в закритому приміщенні, варто мати на увазі, що концентрація парів ртуті перевищить допустиму приблизно в 100-150 разів, і як швидко вона прийде в норму залежить від інтенсивності провітрювання. Хоча, звичайно, більш правильно було б провести відповідну обробку. Небезпечні пари ртуті в першу чергу тим, що мають виборчу дію на нервову систему і з часом можуть стати причиною психічних відхилень.

На щастя, поки ці лампи досить дорогі, щоб співгромадяни в масовому порядку почали ними закуповуватися і через рік-другий понесли на звалище. Але й людям які відповідально відносяться до проблеми, як виявляється, не так просто прилаштувати, лампу або навіть термометр що відслужили свій термін. Система збору більш-менш працює на рівні підприємств, які укладають обов'язкові договору з утилізації із спеціалізованими фірмами. Від приватників такі фірми теж готові прийняти предмети що містять в собі ртуть, але, по-перше, доведеться самому їх привезти (у робочий час, та куди-небудь на околицю), а також ще й заплатити (хай і копійчану суму, але ентузіазм все це помітно підриває). Можна спробувати здати лампу «комунальникам», тобто в ДЕЗ або іншу, що обслуговує ваш будинок, контору, оскільки у них і повинен бути укладений відповідний договір, свої лампи і встановлювані в громадських місцях вони кудись здають. Формально зобов'язані прийняти.
Информация
 
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Новини партнерів
Випадковий Анекдот
Відеоблок
•   2009-2014 © Zhitomir City News При копіюванні матеріалів нашого сайту 2012. гіперпосилання на Zhitomir City News. Обов'язкове!