В Україні минув рік кризи. Більшість кризових прогнозів не справдилося.
Житомиряни вже не бояться песимістичних прогнозів.
Весь цивілізований світ відзначав річницю економічної кризи у вересні. Але Україна, як завжди, запізнилася на місяць. Точніше сказати - криза в країні була, але в уряді на неї вперто не бажали дивитися. Нарешті, тільки в кінці жовтня 2008 року, Юлія Тимошенко наважилася назвати речі своїми іменами і звернулася по допомогу до Міжнародного валютного фонду. Майже весь рік Україна жила в очікуванні катастрофи: нам пророкували позахмарний курс долара, дефолт країни і крах банківської системи.
У вересні минулого року, коли криза вирувала у світовій економіці, руйнуючи будівельні компанії і банки, ми були спокійні. І президент, і прем'єр, і навіть опозиція не говорили ні про що, крім маленьких труднощів. Але прогнози про тимчасовості труднощів не виправдалися.
В Україні перші ластівки кризи прилетіли в сталеливарні компанії. Цей сектор промисловості більше за інших пов'язаний зі світовими процесами. В Україні внутрішній ринок споживання металів дуже малий. Близько 70% всієї продукції металопрокату йде на експорт. І якщо основні конкуренти українських сталеливарників - Росія і Китай - ще минулої осені могли компенсувати спад попиту на зовнішніх ринках внутрішнім попитом, то нашим підприємствам цього зробити не вдалося. Обсяг виробництва металу в вересні 2008 року досяг мінімального значення за попередні чотири роки.
Але кризи, що насувається ніхто не помічав. Політики всіх мастей переймалися іншою проблемою - підготовкою до позачергових парламентських виборів, які так і не відбулися. Всі робили гарну міну при поганій грі. На початку жовтня Юлія Тимошенко говорила: «І уряд, і Національний банк, і всі інституції країни сьогодні абсолютно правильно і логічно, послідовно діють, і на сьогоднішній день проявів світової фінансової кризи в Україні ні в яких жорстких формах не існує. І це пов'язано в тому числі і з тим, що Україна не інтегрована в світові фінансові ринки, і тому ця криза практично обходить Україну стороною ». Але вже через кілька днів змушена була помітити, що помилилась, але тільки в металургії.
Президент Віктор Ющенко також не відрізнявся далекоглядністю. Більше того - на початку жовтня він хвалив дії уряду: «До сих пір українська сторона давала адекватні гідні відповіді. Я оцінив би цю роботу як виконану на високому рівні». Навіть економічні експерти не говорили ні про що більше, ніж про кризу в металургії. А Віктор Янукович і зовсім запропонував створити антикризовий центр ... в серпні 2009 року.
 Наші політики виявилися недалекоглядними і неповороткими. Їх прогнози про те, що криза не зачепить Україну чи пройде з мінімальними втратами для неї, не виправдалися. Згідно з висновками експертів МВФ, Україна більше, ніж інші країни Східної та Центральної Європи, постраждала від наслідків кризи. Найсерйознішою помилкою уряду експерти називають той факт, що за рік так і не була запропонована чітка програма антикризових дій або план розвитку країни в період кризи.
Але економічні експерти у своїх прогнозах розвитку кризи помилялися не рідше, аніж керівники держави. Найбільше прогнози ці стосувалися курсу долара і стану банківської системи. Найбільш песимістичні з них пророкували курс долара на рівні 12-15 гривень до травня 2009 року. Але більшість не припускали, що долар виросте більше, ніж до 7 гривень.
Коли в жовтні курс долара почав підніматися до 5 грн, мало хто міг припустити, що він подолає позначку 10 вже взимку. Була велика віра в резерви Нацбанку, який виходив з інтервенціями на валютний ринок. Директор Центру економічного та політичного аналізу в жовтні минулого року прогнозував, що долар може досягти максимум 6 грн. до нового року. Те саме говорили й інші фахівці. Фінансовий аналітик заявляв восени 2008-го, що нинішнє зростання долара - типова спекулятивна гра, яка триватиме ще 2-3 тижні, а потім піде вниз і до кінця року повернеться до 4,85 гривень. Був спокійний і головний банкір країни запевняючи, що об'єктивний курс має бути не вище 5 гривень.
Тон прогнозів дещо змінився у листопаді - коли підприємства почали масово скорочувати співробітників, всім стало зрозуміло, що слідом за «Промінвестбанком» тимчасова адміністрація увійде і в інші установи, а долар подолав бар'єр в 7 гривень. З того часу фінансисти і економічні експерти з великим небажанням дають прогнози курсу. Більшість з них сходяться на думці, що до кінця року американська валюта збереже нинішні позиції. Передбачати подальший розвиток подій мало хто наважується.
Одним з найстрашніших кризових прогнозів було пророкування швидкого дефолту України. Впливові європейські компанії у листопаді 2008 року висловили думки про неможливість України розплатитися із зобов'язаннями. А навесні вперше «вголос» було сказано про те, що економіка України перебуває на межі дефолту.
У квітні 2009 року Україна дійсно була близька до дефолту, як ніколи. Міжнародні експерти оцінювали його ймовірність як 54%. Це означає, що якби навесні ми не отримали кредит МВФ, країна опинилася б не в змозі забезпечувати свої зобов'язання. Зараз можливість такого випадку значно нижче - 15-18%. На наступний рік передбачається, що Україні необхідно буде погасити 2,3 мільярда доларів. Сума цілком посильна для бюджету. І фахівці не бачать проблем зарезервувати відповідні кошти і виконати зовнішні зобов'язання в повному обсязі.
Експерти прогнозували, що Україна буде виходити з кризи як мінімум до середини 2010 року. Але перші ознаки поліпшення ситуації видно вже зараз. Вихід розпочався, як і сама криза, з металургії. У вересні поточного року в Україні було виплавлено 4,58 млн. т. сталі. Це на 3,9% більше минулорічних вересневих показників. Вперше в цьому році українські сталеливарника показали позитивну динаміку в порівнянні з минулим роком.
Пройшли дно кризи ринок нерухомості і авторинок, споживчі настрої українців покращилися. А головне - з'явився імунітет до песимізму. Люди вже давно не бояться негативних прогнозів. І хоча МВФ настійно не рекомендує країнам-партнерам думати, що криза закінчилася, всі навчилися жити з ним і не думати, що криза - це смертельно.
Бердичівський анекдот:
Лежит пьяный парень на перроне и умирает со смеху. Окружающие
его в течение 10 минут не выдержали и вызвали "Скорую".
Связывающим его санитарам он объясняет:
- Ребята, меня пятьдесят человек в армию провожали. Они уехали, а я остался.
|
