При формуванні своїх заощаджень українці вже давно орієнтуються на іноземну валюту, і на першому місці для них стоїть долар США. Незважаючи на постійні вмовляння урядових чинів і представників Національного банку про стабільність і непорушності вітчизняної грошової одиниці, ми з вами неодноразово переконувалися в неспроможності цих слів. Ще свіжі в пам'яті «чорні дні» 2008 року, коли за лічені дні українська гривня подешевшала удвічі - з 4,5 гривні за долар відразу до 9. Нова девальвація поки ще не вдарила по громадянах Україні, але в наявності всі передумови, що найближчим часом купівельна спроможність кожного з нас скоротиться
«Валютна засуха»
Стан рахунку поточного балансу - ось основна ознака того, що найближчим часом ми з вами станемо свідками зміни вивісок на пунктах обміну валют. А стан цей, м'яко кажучи, незадовільний - у вересні його дефіцит перевищив 1 млрд. доларів, а в цілому за дев'ять місяців 2011 року він дорівнює сумі в 5,5 млрд. доларів. Для порівняння - в 2010 році цей показник був у десять разів менше. Як наслідок, валюти в країні стало менше, на неї формується дефіцит, в результаті її вартість зростає.
Джерелом гострої нестачі валюти в країні є горезвісна криза провідних світових економік, які Україна забезпечує сировиною, зокрема металом (на нього припадає майже 30 відс. нашого експорту). Наприклад, в 2011 році світові ціни на сталь знизилися майже на 15 проц., і це ще не межа. А якщо додати сюди світове скорочення споживання металопродукції, то можна прогнозувати, що падіння експортної виручки України від продажу сталі найближчим часом досягне 20 проц. Невтішні висновки про стан справ у вітчизняній економіці напрошуються самі собою.
Біда, як відомо, не приходить одна. Уряд міг би розмочити «валютну посуху» за допомогою продажу державних цінних паперів, та не тут-то було. Політичні «заморозки» у відносинах України із Заходом суттєво обмежили кількість охочих «вкластися» в боргові зобов'язання нашої країни - і тут невдача.
А валюта Україні дуже потрібна. Якщо до Нового року країна якось ще переживе валютне голодування, то в 2012-му доведеться туго. У наступному році наступає час виплати майже 54 млрд. доларів зовнішніх боргів, з яких 8,2 млрд. доларів - це державні зобов'язання, решта - зобов'язання корпоративного сектору.
Можна тільки уявити, який попит на валюту виникне у приватних компаній і як уряд разом з Національним банком збираються його стримувати.
Була ще, звичайно, надія на Міжнародний валютний фонд (МВФ). Але українська влада не зважилася підвищити ціну на газ для населення, як того вимагав МВФ, і, як наслідок, залишилася без чергової порції кредитів.
Представник МВФ в Україні Макс Альєр сказав: «Ми вирішили взяти паузу, щоб дати можливість виконати певну додаткову роботу з обробки технічних питань. Очікується, що дискусія з питань економічної політики буде відновлено в найближчому майбутньому ».
Що нас чекає
Загальна картина того, що відбувається зараз з українською економікою, нагадує процеси трирічної давності - зниження цін на сталь, дефіцит поточного рахунку і ... обвал гривні.
Правда, сьогодні ціни на сталь падають не так «каменеподібно», як у 2008-му, а Україні так-сяк вдається обслуговувати свої зовнішні борги.
До того ж порадувало зростання експорту сільськогосподарської продукції, яке тільки у вересні збільшилося майже на третину в порівнянні з серпнем. А після того, як з 22 жовтня були скасовані мита на експорт пшениці і кукурудзи, Україна може розраховувати на те, що її валютні засіки отримають додаткове джерело прибутку.
Перекрити відтік валюти з країни уряд намагається і за допомогою «роботи з імпортом». Посилення роботи митної служби - крок важкий і вимушений, але для стабілізації валютної ситуації просто необхідний. По-перше, він хай і тимчасово, але затримує валюту всередині країни, а по-друге, дає можливість перевести подих українським виробникам, а значить, зберігає робочі місця.
Не варто скидати з рахунків і багатовекторність української політики. Як відомо, вчасно розраховуватися за російський газ «Нафтогазу Україна» допомагає російський банк ВТБ. А економічне співробітництво України і Китаю після приходу до влади президента Віктора Януковича отримало підтримку в обох країнах на найвищому рівні. Так що російські і китайські кредити для нашої країни не проблема. Питання в їх кінцевій ціні: наскільки дорого обійдеться українцям допомога російських і китайських партнерів.
Звичайно, головний оплот стабільності національної валюти - це золотовалютні резерви Національного банку. Наскільки їх вистачить, залежить від конкретного розвитку ситуації, але більшість експертів сходяться на думці, що мова йде про три - чотири місяці, не більше. До речі, історія з обміном валюти за паспортами від Нацбанку - це продовження «роботи з імпортом» у виконанні митників. Неприємно, але інших варіантів, як «зв'язати» долар, мабуть, немає.
З усього проаналізованого випливає, що девальвації бути, питання тільки в тому, коли і наскільки вона буде глибокою. І пов'язано це не з економікою, а з політикою. Буквально через рік країна повинна пережити парламентські вибори, які, по суті, будуть референдумом про довіру нинішній владі та її економічному курсу. А чутливість електорату до коливань курсу неможливо недооцінювати - тут і купівельна спроможність, і щомісяця виплачуються валютні кредити. Тому влада зробить все можливе, щоб відтягнути неприємну процедуру на період після виборів.
Наскільки глибокою буде девальвація, зараз прогнозувати складно, тому що в основному це залежить від світової економічної кон'юнктури. Вирішальним фактором стане забезпечення конкурентоспроможності української продукції на світових ринках.
Автор Ігор Ніколаєв
|
