Творча зустріч "Бачити серцем" відомого житомирського художника Юрія Камишного з людьми, які мають недоліки зору, відбулася в Житомирі.
В центрі народної творчості зібралися активісти обласного відділення Українського суспільства сліпих, які спільно з художником реалізували неможливе. Вони вирішили дати можливість сліпим людям через почуте побачити картину.
Ідея у такий спосіб показати картину незрячим зародилася у заслуженого на художника України Ю. Камишного під час однієї із закордонних художніх виставок, коли він побачив жінку, яка привезла в колясці свого сліпого хлопчика.
Впродовж вечора незрячі виконували пісні і вірші, написані до картин художника відомою київською поетесою і композитором Ларисою Антоненко, місцевими поетесами Зоєй Шкуратівськой, Світланою Собольовськой і композитором Ларисою Бойко. Сплетення різних жанрів мистецтва довело, що сліпі люди також можуть відчувати і розрізняти кольори, внутрішнім зором визначити смислове наповнення того, що намальоване на полотні.
Наприклад, в картині "Котиться літо" художник відобразив, по його вислову, просто літо, яке він пов'язує з швидкоплинністю життю. А ось думка однієї з учасниць заходу: "Для художника це просто літо, а сліпа людина відчуває вібрацію тієї енергетики, яку художник пензликом і душею вклав в свої картини. У цих картинах дуже велика сила, тому що кожна з них наводить на думці. Кожен мазок пензля майстра випромінює якесь особливе тепло, тому ми відчуваємо кожну стеблинку, кожну рослину, бачимо і чуємо шелестіння трави", - відзначила вона.
Зміст наповнених мелодійністю віршів вдало передає смислове навантаження картин. За допомогою пісні учасники вечора змогли побачити незвичайне зображення української хатини, яку вони асоціювали з покинутим житлом в селах чорнобильської зони. За словами незрячих глядачів, "ці хатини сумують і плачуть, коли їх, жартома, умиває дощ, тому що побілити нікому".
Шанувальникам мистецтва Юрій Камишний відомий як майстер пейзажу, на якому зазвичай присутня стара мать-хата. Художник з великою повагою відноситься до неї. "Українська хатина - це серцева істота, яка виношує своїх пташенят ластівки - громадян України і сумує, коли вони назавжди вилітають з рідного гнізда. Її руйнують дощ, негода, екологія, але більше всього болю вона зазнає від людини", - говорить художник. "Це добре, що українська хатина залишається на полотнах художника. Вона нагадує, що, не дивлячись на економічні труднощі, необхідно обернутися лицем до українського села, без якого неможливе майбутнє нашої країни", - відзначила завідувачка клубом УООС Валентина Позняк.
На творчому вечорі був також проведений експеримент.
Суть його в тому, що всі присутні - зрячі і незрячі, будучи в однакових умовах, тільки за допомогою своїх відчуттів після пісні, що прослуховує, повинні були описати невідому картину, закриту покривалом. На думку організаторів заходу, зустріч підтвердила, що живопис грає велику роль в житті кожної людини, незалежно від його фізичного стану. Крім того, вони сподіваються, що цей захід стане сходинкою великого проекту, коли незрячі багатьох міст України дістануть можливість ознайомитися з творчістю Ю. Камишного.
|
