У кращих традиціях партійного будівництва меру Житомира Володимиру Дебою, нещодавно обраному лідером міської парторганізації Партії регіонів, саме час разом з губернатором області Сергієм Рижуком (лідер обласних регіоналів) опублікувати спільний меморандум про розуміння, підтримку, співпрацю і нагадати тим самим населенню свої обіцянки про швидке процвітання регіону. Скоро парламентські вибори.
Після призначення (обрання) Дебоя, Рижук зробив дуже правильну ідеологічну заяву, мовляв, «якщо ми сьогодні при владі, ми зобов'язані нести всю відповідальність за стан життя суспільства. Поєднуючи пост мера з партійними обов'язками, Володимир Дебой повністю відповідатиме перед партією, яка рекомендувала його на ці посади. І найголовніше, щоб не було непорозумінь всередині партії. Мера легше (?) буде запитати про виконану чи не виконану роботу ».
Це називається - взяти на себе політичну відповідальність. Чим загрожує політична безвідповідальність - Рижук не уточнив. Одне зрозуміло, своє завдання з побудови «вертикалі влади» на місцевому рівні губернатор виконав.
Очевидно, що новий партлідер Дебой не потерпить розкольників у депутатській фракції «регіонів». У міськраді у мера навіть серед своїх депутатів немає 100% підтримки. Ряд важливих для керівництва міста та області питань у минулому році були міськрадою відверто провалені, включаючи виділення землі для гіпермаркету «Епіцентр». Не дарма напередодні партконференції був замінений і голова фракції регіоналів у міськраді. Всі важелі впливу в правлячій партії тепер в руках влади. Або навпаки: повнота всієї влади в руках двох регіоналів: Рижука в області, Дебоя - в місті. Секретаря міськради Леонченко та голови облради Запаловського в розрахунок можна і не брати: для того і поставлені - виконують лінію керівництва партії.
Виходить, як в афоризмі Чорномирдіна (саме йому приписують авторство): «Що б ми не будували, все одно виходить КПРС». У пана Путіна в Росії теж не виходить відійти від стереотипів компартійного будівництва. Іншого досвіду у колишніх радянсько-партійних бонз просто немає: адже саме в СРСР довгий час поєднували вищі партійні та державні посади. Ця традиція міцно закріпилася і в регіоналів. Приклад - прем'єр-міністр Азаров: лідер Партії регіонів при почесному голові партії - президенті Януковичі. Керівниками обласних парторганізацій, як правило, є губернатори, призначені президентом, а це тільки віддані люди. Інших вже спіткала або чекає швидка ротація.
У главу всіх райдержадміністрацій, відомств, міністерств та їх обласних і районних управлінь поставлені «вірні» політиці «регіонів» люди. Правляча номенклатура часто-густо - партійна. Регіонали - не першовідкривачі такої кадрової зачистки: помаранчева влада звільняла прихильників регіоналів тисячами.
За часів СРСР безпартійного чиновника теж було важко знайти. Що поробиш - керівна і спрямовуюча роль, так би мовити.
Партії регіонів хотіли б підготувати роль «політичного авангарду»: доходила інформація про те, що в ПР вступають трудові колективи цілих підприємств. Керівниками заводів чутки успішно були спростовані, однак на порожньому місці вони не народжуються.
І не варто дивуватися, якщо скоро вздовж доріг з'являться білборди з гаслами типу «Партія регіонів - розум, честь і совість нашої епохи», або «Політика Партії регіонів всесильна - тому що вона вірна».
Не дарма кажуть, що партія влади вказує вірну дорогу тільки собі і своїм близьким. Попереджав же Ленін про те, що держава є орган чи машина насильства одного класу над іншим. У нашому випадку - однієї партії над іншими, оскільки між нинішніми політиками боротьба ведеться не на рівні ідеології, а на рівні контролю за фінансовими потоками (переважно бюджетними), приватизацією державних об'єктів, за ринками збуту, за користуванням природними ресурсами. Тому поміняти партійність для політиків означає не змінити свої політичні погляди, а отримати прописку в «пулі» благонадійних і зайняти чергу за своєю порцією політичних і фінансових благ і преференцій.
Між тим, статистичні звіти розвитку Житомирської області радують. У першу чергу керівництво регіону. Якщо вірити цифрам, у нас «розвиток на підйомі» (див. «Бізнес» № 5 від 30.01.2012).
Губернатор області Рижук запевняє, що бюджет перевиконаний на 22 мільйона, «ці гроші ми можемо витрачати на свій розсуд, без припису Кабміну», а перевиконати бюджет вдалося за рахунок економічного зростання. І взагалі, Житомирська область посідає друге місце за темпами розвитку економіки. Головна причина поліпшення - приплив інвестицій. Два роки область входить до п'ятірки областей з найбільшим припливом приватного капіталу.
Не вірите, що два роки область «на підйомі»? Жити стало краще? Якщо все так добре, то чому так погано?
Єдине, на що нарікає (чи все ж лукавить?) Губернатор, так це відсутність власних олігархів. Виявляється, не виросли ще ...
Ну, політичну відповідальність за вирощування олігархів регіонали навряд чи візьмуть на себе. Судячи з того, що чутки про відставку губернатора Рижука вже другий рік регулярно не підтверджуються, по партійній лінії зі звітами все в порядку.
Лариса Бекета, блог на Житомир.info
|
