Авторське право в Україні.
Інтернет Асоціація України та юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» провели семінар про авторське право в Україні. Основною темою було обговорення питань відповідальності за публікації в Інтернеті.
Сьогодні безліч інформаційних сайтів, і захист авторських прав - як ніколи актуальне питання. Українські суди розглядають чималу кількість справ щодо захисту авторських прав.
Можна виділити наступні моменти з публікації новин:
- передрук новин не вимагає вказівки автора, але вимагає посилання на джерело, однак нюанс у тому, що на вимогу автора вказувати його авторство необхідно;
- авторський матеріал можна використовувати без вказівки авторства і джерела в разі, якщо ваш сайт є некомерційним проектом. Але, поняття «некомерційний проект» доволі відносне, тому автор може звернутися до суду, і при приведенні доказів виграти справу. Одним з логічних визначень некомерційного проекту є сайт, на сторінках якого немає абсолютно ніякої реклами.
Є дуже слизький момент при вказівці авторства та джерела інформації: у законодавстві нічого не вказано про те, яким шрифтом необхідно вказувати першоджерело і чи потрібно ставити на нього гіперпосилання.
При поширенні свідомо помилкової інформації - штраф. Нещодавно яскравою подібною подією був штраф «усім відомої» компанії за слоган «Кашель вілікує вам, звільніть подих ...», який неодноразово крутився по ТБ. Так от, «та сама» компанія була оштрафована на 1 000 000 гривень монопольним комітетом. Дослідження показали, що ліки не лікують і не звільняють дихання, а лише сприяють відкашлюванню і виводять слиз.
При поширенні такої інформації на сторінках веб-сайту штраф отримує і автор, і власник сайту. Якщо знайти автора неможливо, то «віддуватися» доведеться власнику сайту. Інформація про власника сайту отримується через реєстратора доменного імені.
Так само піднімалося питання про те, яку інформацію можна використовувати в суді при доведенні крадіжки контенту. У наш час суди з труднощами сприймають зображення, e-mail листування, скріншоти і інше, оскільки всі ці «нібито-докази» можна легко підробити. До того ж, експерти працюють лише з оригіналами, а все вищезгадане таким не є. Порада: хочете надати фото - робіть його на плівковий фотоапарат. Відеозаписи, а точніше її звукова доріжка, в більшості випадків не є доказом, оскільки складно визначити чи був монтаж, особливо в тих випадках, коли «промовника», людини немає в кадрі.
... Візьмемо приклад ситуації: почався судовий процес, автор наводить докази про передрук матеріалів без зазначення авторства. Відповідач відмовляється і каже, що не брав ніякого матеріалу з його сайту, а брав зовсім з іншого і «переводить стрілки» на он те джерело. І матеріали повністю збігаються. У результаті відповідач отримує штраф. Ось тут і висновок: відповідач сам собі мазохіст, оскільки він повністю винен, тому що не перевірив авторство матеріалу.
На сьогоднішній день українське законодавство одне з найпрогресивніших у відносно авторського права, але навіть воно не встигає за розвитком технологій, тому є безліч невизначених моментів.
За матеріалами ITUA.info
|
