У Житомирі не залишилося каштанів з нормальними листям. Все воно пожовкло або покрилося жовтими плямами і місцями опало. А в деяких районах міста, особливо біля дороги, каштани почали знову цвісти. Це лише прискорює загибель дерев і літня аномальна спека тут абсолютно ні при чому.
Це наслідки діяльності мінуючої молі, грибка, поганої екології і надмірних опадів. Дерева хворі і якщо їх не почати лікувати, вже найближчим часом всі вони загинуть. Але поки в Житомирі ніяких кроків для цього не приймають.
Проблема не нова, дерева хворіють вже кілька років, але раніше дерева вражались не так масово, як у цьому році. Поштовхом до посилення епідемії, на думку деяких фахівців, стала погода - аномально висока спека, чергувалася з сильними опадами. Такі умови сприяють розвитку грибкових захворювань.
- Дерева вже гинуть. У мене у дворі загинув один каштан і 3 горобини, - з сумом розповідає Андрій Чупрін, дендролог розсадника "Корнеліс". - Це все попелиця. Її можна помітити в травні. Вона нечисленна, але дієва. Її гусениця розвивається всередині листка, поїдаючи його. Проте від поїдання каштан мало страждає. Більше - від симбіозу цієї личинки з грибком, який викликає появу бурого кольору. Ця проблема у нас вже існує десь 3-4 роки, з кожним роком прогресує. У Житомирі каштани ростуть уздовж доріг, закочені в асфальт і без поливу. Моль та інші хвороби всього лише добивають ослаблені дерева. На межі вимирання перебувають не тільки каштани. Колись зелений, Житомир ризикує практично повністю позбутися рослинності.
Про хворі каштани міська влада знає. Але боротися фахівці «Зеленбуду» збираються не з тлею, а з грибком.
За словами директора житомирського підприємства «Зеленбуд» Валерія Дев'ятко, вивезення за межі міста та утилізація опалого листя - це найменше, що можна зробити для порятунку дерев, які останні роки гинуть прямо на очах.
- Листя каштанів потрібно вивозити негайно, і це необхідно для боротьби з грибковими хворобами і бактеріальною гниллю дерев каштанів.
Але поки що ніхто спеціально цим не займається.
- Утилізація ураженого грибком листя - це лише перший крок до вирішення проблеми, вважає фахівець-еколог міської адміністрації Тетяна Степаницька - цієї весни в Житомирі проводилися випробування вакцин, українського і польського виробництва, які ефективно впливають на поліпшення стану каштанів.
На думку фахівців, такий підхід каштани не врятує.
- У Києві намагалися робити ін'єкції. Вартість одного уколу - приблизно 150 грн. Але тут потрібен системний підхід на державному рівні до цієї справи. Немає сенсу прибрати одну вулицю, коли з усіх сторін хворі всі дерева. Це лише марне витрачання грошей. У Європі прибирали відпале листя каштанів і утилізували, відповідно знищувалися личинки гусениці. За кілька років вони все вивели, - розповідає Андрій Чупрін - В Україні і Росії з нашим менталітетом слов'ян і лінню, каштани і горобина швидко зникнуть. У нас з омелою не можуть боротися, що тут говорити про гусеницю.
Мінуюча міль вже давно вразила практично все листя кінських каштанів у країні, поширюючись завдяки людині, так-як самостійно вона не в силах подолати навіть кілька десятків метрів. Паразита можна знищити восени, зібравши під усіма без винятку деревами листя, в якому зимують личинки, але Україна поки на це не здатна. Інший метод передбачає хімічні ін'єкції в стовбур хворого дерева, також нездійсненно через дуже великі витрати. Природних ворогів у цієї молі в Україні немає.
ДОВІДКА: Походження каштанової мінуючої молі невідомо. Вперше її описали в 1989 році у Македонії (до речі, це - батьківщина каштанів) біля озера Охрида на кордоні з Албанією. Звідси латинська назва - Cameraria ohridella. Припускають, що це - якийсь мутований вид. З Балкан македонська міль рухалася «автостопом»: забивалася в тенти, колеса машин. Точно так само поширився свого часу американський білий метелик.
Чому міль «мінуюча»? У середні століття мінами називали підземні ходи в укріпленнях, куди закладалися порохові заряди. Гусениці мінуючої молі прокладають ходи, виїдаючи в листках внутрішній шар хлорофілу, і там же відкладають яйця. До цього різні їх види були відомі в основному як шкідники фруктових дерев, у яких до мінуючої молі виробився частковий імунітет. Каштани виявилися більш уразливими.
Західна Європа забила тривогу років 15 тому. Єврокомісія прийняла програму боротьби з природною аномалією, були виділені солідні гроші. Але, незважаючи на карантинні заходи, каштанова міль продовжувала підкорювати все нові й нові території. У 2005 році шкідник був помічений і на Україні.
За матеріалами «Журнал Житомира»
|
