Почнемо від вхідних дверей, неподалік від якої, звичайно, розташоване кидається в очі попередження про те, що «Адміністрація за збереження речей відповідальності не несе». Це означає, що залишеної у шафі для зберігання сумки може не опинитися на місці і претензій в такому випадку нікому не пред'явиш. Вас тут же відішлють до згаданого оголошення-попередження. Що робити?
Як ви ставитеся до кулінарних відділів супермаркетів? Там, де на тацях, в судках і блюдах розкладена всяка на сто відсотків готова до вживання їжа: салати, риба, м'ясо, пиріжки? Коли ставитеся надзвичайно відмінно, то конкретно для вас не зайве буде знати, що часто за допомогою такої ось «місцевої кухні» супермаркети «уніфікують» продукти із закінченим терміном придатності.
Приміром, ґрунтовно зіпсоване куряче філе можуть обваляти в паніровці і апетитно засмажити. А салат приправити майонезом з розірваного пакетика. Що робити в даному випадку? Та просто приготувати все те ж саме в домашніх умовах. А якщо ж надзвичайно хочеться їсти, то попросіть торговця дати вам на пробу вподобане блюдо (така послуга передбачена фактично скрізь). І ось тут-то варто добре придивитися й принюхатися...
Рядова практика супермаркетів – викладати продукти, що залежалися на прилавку першими, а вже за ними – найсвіжіші. Це правило стосується і хлібобулочних виробів: найсвіжіший хліб доводиться «відкопувати» посеред засохлих буханців. Звідси і практична порада: «копайте», поки не досягнете бажаного результату!
Безперечна зручність супермаркету полягає до того ж у тому, що майже всі продукти подаються вже упакованими, при цьому реально уникнути задовгих черг до вагів. Але тут теж є свої тонкощі. Приміром, фрукти та овочі мають дуже погану властивість всихати з плином часу. Тому чесно запакований торговцем кілограм бананів через тиждень схудне грамів на 100.
Нерідко трапляється, що залежану вирізку (особливо дорогоцінну) – сир або ковбасу – переупаковують в новітній целофан і клеять найсвіжіший цінник. А про м'ясо, пересипане спеціями, взагалі говорити не доводиться. Вихід один: терпляче стати в чергу і придбати найсвіжіший продукт, нарізаний перед вашими очима.
Зараз конкретно про цінники. Щоб клієнт повірив, що саме тут він купить продукт дешевше, ніж де б то не було, теж є маленькі хитрощі. Для цього на ціннику великими знаками вказана мала вартість без ПДВ, а малесенькими – справжня, іншими словами без податків. Те ж саме і з малесенькими цінниками. За законами мерчандайзингу споживач спочатку приділяє свою увагу на правий бік, де традиційно друкують оптову (найбільш дешевеньку) вартість, а ліворуч – роздрібну, іншими словами ту, за якою ви і купуєте продукт. Тому до того, як хапати з полиці щось надзвичайно доступне і розрекламоване, пильно вивчіть обидві ціни.
І останнє. Одразу опісля розрахунку перегляньте на чеку вартість і кількість продукту. Трапляється, що якісь касові апарати не сканують штрих-код продукту і торгівець вводить його вручну. Раз, другий, третій – і замість однієї цієї шоколадки ви заплатите сходу за кілька «віртуальних». Тому коли з'являються найдрібніші підозри, не відкладаючи справу в довгий ящик, просіть адміністратора та розбирайтеся відразу на місці з чеком і покупками.
|
Бізнес , Суспільство, Наука, Технології, Випадки, Відпочинок, Господарство, Економіка • Як «розводять» в українських супермаркетах!!!
Привет, гость!
