Десятка самих агресивних загарбників світу.
№1. Кудзу.
На цвинтарях зустрічаються таблички: «Знищуйте плющ, він губить дерева». Але наш плющ - петрушка в порівнянні з японською рослиною кудзу. Якщо вірити теорій змови, атака кудзу на Сполучені Штати була одним з перших етапів помсти Японії за Хіросіму.
На початку 1950-х років кудзу широко рекламувалося в східних штатах, як засіб від ерозії ґрунту. Американці, які виросли в теплі, не зуміли налаштуватися на регулярний догляд за бадьорою японської ліаною, і в результаті кудзу підкорило 11 тисяч квадратних миль американського сходу. Якщо за будинком не доглядали, за рік він перетворювався на зелений пагорб. Нещодавно кудзу бачили в Орегоні, це далекий Захід, до батьківщини - Японії вже гілкою подати ...
Якщо б це вторгнення сталося 200 років тому, не було б сьогоднішньої Америки. А тепер зростає кудзу - ну й нехай росте. Але через кілька років фермерам доведеться напружитися.
Довідка.
У дикому вигляді зустрічається в тропічних і субтопічних регіонах Східної та Південно-Східної Азії. Після успішної акліматизації в Росії зустрічається на Чорноморському узбережжі Кавказу, де фактично є бур'яном, а також на півдні Примор'я - де є споконвічним рослиною; вирощується аматорами і в інших, більш північних регіонах. У США була завезена для боротьби з ерозією глинистих ґрунтів півдня, також здичавіла і стала невід'ємною частиною ландшафту півдня США, фактично також перетворившись на злісний бур’ян.
Характеристика.
Пуерарія являє собою ліанооподібну рослину, схожу на в'юн або скоріше плющ з густою кроною, яка повністю заплітає предмети, що трапляються на її шляху (інші дерева, чагарники, ЛЕП, занедбані будинки і т. д.) в радіусі до 100 метрів. Ліани також люблять увивати нерівні поверхні рельєфу (котловани, пагорби, уступи, кручі, обриви і т. д.). Рослина багаторічна, при необхідній опорі і м'яких зимах вже на другий рік досягає висоти 20-30 метрів або ж стелиться на таку ж довжину горизонтально. Листя великі, складні - схожі на плющ або дикий виноград. Взимку листя опадає, кореневище (ризома) переносить морози до -15 ° C, хоча верхні - трав'янисті частини ліан взимку відмирають, нижні - задубілі - оживають навесні. Корені йдуть углиб на 15 м. Рослина віддає перевагу вологому субтропічному клімату, добре переносить високу сонячну радіацію. Цвіте в кінці літа гронами ароматних фіолетових квітів. Плоди - стручки з 6-8 бобами дозрівають до жовтня.
Господарське використання.
Поїдається худобою (особливо люблять її кози). Використовується в їжу: листя йдуть на виготовлення салатів, голубців, з квітів готують ніжне на смак варення. У сільському господарстві рослина раніше використовувалося для контролю ерозії ґрунтів. З цією метою пуерарія була завезена в США з Японії в 1876 році. На початку 1950-х Міністерство сільського господарства США заохочувало її культивацію для зменшення ерозії грунтів. Нині зараховується до бур'янів.
Історія використання.
Пуерарія здавна відома в Японії та Китаї. Має слабку наркотичну дію. Згадується, зокрема, в 15 главі трактату Баопу-цзи Ге Хуна [3], де готується з квітів зілля, що викликає віщі сни (мається на увазі галюциногенні властивості соку пуерарії). Саме прізвище знаменитого даоського роду Ге (до якої входять Ге Хун, Ге Сюань, Ге Чаофу) означає пуерарію.
|
