Віце-прем'єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко в останні роки відзначився головним чином як голова об'єднання «Український форум», яке, незважаючи на свою назву, все-таки більше схилялися до проросійського бачення багатьох проблем і було одним з майданчиків для виступів Леоніда Даниловича Кучми.
За гуманітарний блок в Кабміні Семиноженко вже відповідав - в 1999-2002 р. в урядах Віктора Ющенка та Анатолія Кінаха.
Офіційний сайт політика повідомляє, що він народився в 1950 р. в Києві. У 1972 р. закінчив Харківський державний університет. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік, член Президії Національної академії наук України. Голова Північно-Східного наукового центру НАНУ і МОН України. З 2002 року керує науково-технологічним комплексом «Інститут монокристалів» НАН України.
У 1998 - 2000 р. Семиноженко був головою Міждержавного комітету з науково-технічного розвитку країн СНД. З 1999 року - голова Національного фонду «Україна - дітям». Очолює фонд «Нові імена України».
У 1994, 1998, 2002 рр.. обирався народним депутатом України.
У 2001 - 2003 рр.. - Голова Партії Регіонів.
Володимир Семиноженко - автор понад 420 наукових праць, понад 80 патентів та винаходів, повідомляє його сайт.
А декларація про доходи нового віце-прем'єра свідчить, що в 2009 році він заробив 953 тис. грн. (члени родини - 500 тис.)
«Силовий» віце-прем'єр уряду Миколи Азарова Володимир Сівкович народився в 1960 році на Київщині. Закінчив Київське вище училище зв'язку (1982), Київський національний економічний університет (2000), Київський університет права (2005).
З 1983 по 1992 рік працював у структурах КДБ СРСР. В одній з біографій Володимира Леонідовича можна знайти згадування про те, що в 1990-92 рр.. він «працював за кордоном».
Після звільнення в запас займається комерційною діяльністю. Його ім'я пов'язують з авіакомпанією «Віта», акціонерним товариством «МФС». Один із засновників телеканалу «СТБ».
З 2000 по 2006 рік перебуває на посадах заступника і першого заступника голови партії «Вперед, Україна!», за квотою якої на виборах-2002 до блоку «Наша Україна» увійшла, зокрема, Віра Ульянченко. Після виборів 2004 року нетривалий час перебував у лавах «Трудової України», проте в результаті смути, що виникла в цій політсилі після відходу з політики її лідера Сергія Тігіпка - посварився з новим головою Валерієм Коновалюком і перейшов до Партії регіонів.
У 2002 році обирається народним депутатом по одному з мажоритарних округів Київської області. Свого часу вважався неформальним лідером депутатської групи «Центр», депутати якої заявляли про нейтральної позиції щодо кандидатів Президенти Ющенка і Януковича.
Перед виборами 2004 року очолив ТСК з розслідування обставин отруєння Віктора Ющенка. Діяльність тієї комісії закінчиться скандалом: Сівкович виступить з трибуни парламенту з доповіддю про те, що ознак навмисного отруєння кандидата в Президенти виявити не вдалося, а члени ТСК від опозиції звинуватять його в тому, що зачитаний ним звіт не затверджувався на засіданні комісії.
У 2006 році отримує прохідне 80-е місце в списку регіоналів. На вибори 2007 року потрапляє на 78-у позицію списку. У Раді нинішнього скликання обіймав посаду першого заступника голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
Активно коментує питання, пов'язані з силовими структурами. Автор ряду законопроектів на правоохоронну тематику, зокрема, про концепцію реформування силових структурах. Крім того, є автором законопроекту про примусову хімічну кастрацію педофілів.
Після президентських виборів Сівковича називали одним з кандидатів на пост голови Служби безпеки України.
Відповідно до поданої декларації, в 2009 році отримав 248,7 тисяч гривень доходу. На його рахунках 900 тисяч гривень, у власності - автомобіль Lexus, дачний будинок та земельна ділянка.
Новий віце-прем'єр з питань АПК Віктор Слаута народився в 1952 році на Донеччині. Закінчив Харківський сільгоспінститут за спеціальністю «вчений-агроном» (1973). Отримав ступінь кандидата економічних наук, захистивши дисертацію про проблеми розвитку зернового господарства Донецької області.
Трудову діяльність розпочав на посадах головного агронома й голови колгоспів Донецької області. У 80-х роках займає посади другого секретаря Краснолиманського міськкому Компартії, голови виконкому Краснолиманського райради, перший заступник голови Агропромислового комітету Донецької області і завідувача аграрним відділом Донецького обкому Компартії.
З 1990-92 рр.. - Перший заступник голови виконкому Донецької облради. У 1992-94 рр.. - Заступник голови Донецької ОДА. Пізніше - очолює ВО «Елеваторзернопром», Донецьке відділення ДАК «Хліб України». У 1997 році повертається на посаду заступника донецького губернатора (на той час - Віктора Януковича) і залишає її тільки в 2002 році, після обрання народним депутатом в одному з мажоритарних округів на Донеччині.
Працює в обох урядах Віктора Януковича: в першому - міністром аграрної політики, у другому - віце-прем'єром з питань АПК. У парламенти двох останніх скликань обирався за списком Партії регіонів.
У Партії регіонів Слауту називають міцним господарником «старого гарту» без особливих політичних амбіцій і відносять до умовної групи, що орієнтується безпосередньо на Віктора Януковича.
Доходи Віктора Слаути становлять 258 тис. грн депутатської зарплати і майже 35 тис. грн матеріальної допомоги. У власності Слаути знаходиться дача на 270 квадратних метрів та земельна ділянка площею майже в гектар. На банківському рахунку Слаути лежать 105 тисяч гривень, а на когось з членів його сім'ї записаний «Порш Каєн». Правда, чомусь в декларації Віктора Андрійовича зазначено, що об'єм двигуна цього автомобіля складає всього 37 кубічних сантиметрів ...
|
