Равіль Саффіулін міністр молоді та спорту.
Равіль Саффіулін народився 4 лютого 1955 р. в с. Макіївка в Донецькій області. У 1978 р. він закінчив Донецький медичний інститут, і отримав спеціальність лікар-епідеміолог.
Равіль Саффіулін почав кар'єру відразу після закінчення інституту. У 1978 р. він влаштувався на роботу в Донецьку міську лікарню № 18 в неврологічне відділення медбратом. У 1979 р. стає лікарем санепідемстанції в м. Рівне. У період з 1979 по 1990 рр.. працює лікарем Гірницької районної санепідемстанції в Макіївці. Після чого, завідує відділом централізованим гігієни праці міської СЕС. У 1990 р. стає депутатом центрально-міської ради народних депутатів. У 1994 р. Равіль перший віце-президент футбольного клубу "Шахтар" (Донецьк). З 2000 р. Саффіулін очолює професійну футбольну лігу України. З 2002 р. тричі обирався до Верховної Ради. Член Партії Регіонів.
Равіль Саффіулін заслужений працівник фізкультури і спорту України.
Равіль Саффіулін одружений. Дружина Равіля Ірина Петрівна - домогосподарка. Разом вони виховують дочку - Марьям.
Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін задекларував 238 тисяч 647 гривень доходу в 2009 році. Зокрема, дохід від матеріальної допомоги становив 35,1 тис гривень, від зарплати - 203 тис 600 гривень.
При цьому дохід його дружини становила її зарплата у розмірі 15 тис гривень. Сафіулліну належить квартира площею 104,8 кв м і легковий автомобіль Lexus LS.
Дмитро Табачник – міністр освіти.
Дмитро Володимирович Табачник народився 26 листопада 1963 року в Києві. У 1986 р. закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Доктор історичних наук, професор, дійсний член Академії правових наук України, головний науковий співробітник Інституту національних відносин і політології Національної академії наук України, член Ради з питань реклами та рекламної діяльності при Кабінеті Міністрів України.
Трудову діяльність розпочав копіювальники, реставратором Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України.
У січні 1991-грудні 1992 р. - старший консультант, головний консультант при Секретаріаті Верховної Ради України. У грудні 1992 - березні 1993 рр.. - Керівник прес-служби Кабінет Міністрів України.
Березень-вересень 1993: прес-секретар - начальник Головного управління інформації, преси і зв'язків з громадськістю Кабінет Міністрів України. Вересень 1993 - серпень 1994 р. - перший заступник голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження.
У 1990-1994 рр.. депутат Київської міської Поради. У 1994 р. - керівник передвиборчої кампанії кандидата в президенти України Леоніда Кучми. У липні 1994 р. - грудні 1996 глава Адміністрації президента України. У вересні 1997-травні 1998 рр.. - Радник президента України. Член Ради національної безпеки і оборони України (жовтень 1994 - серпень 1996), член Конституційної Комісії при Президентові України (листопад 1994 - липень 1996), член Державної комісії з питань реорганізації в галузі науки (з серпня 1995 р.), член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (березень 1996 - січень 1997); голова Комісії з державних нагород України при Президентові України (серпень 1994 - лютий 1997); співголова Ради по роботі з кадрами при Президентові України (липень 1995 р. - січень 1997); голова Національної ради з питань молодіжної політики при Президентові України (листопад 1995 - березень 1997), член Комісії з питань відновлення видатних пам'яток історії та культури при Президентові України (грудень 1995 - квітень 2000), член Комітету законодавчих ініціатив при Президентові України ( Червень 1995 - липень 2000). 1999 - заступник керівника виборчому штабу Л. Кучми на виборах президента України. На час виборів: Радник президента України, професор кафедри політології Української Академії державного управління при президентові України.
У період керівництва Адміністрацією Президента Д. Табачник, на думку аналітиків, був найвпливовішою людиною в Україні, незважаючи на відставку, зберіг великі зв'язки і вплив.
Перебував у конфлікті з колишнім прем'єр-міністром України Павлом Лазаренком. Як керівник Адміністрації Президента Табачник прагнув максимально обмежити можливості прем'єр-міністра у веденні незалежної політичної гри. Явно з подачі Табачника в газетах "Регіон" і "Бізнес" з'явилися перші матеріали, які кидають тінь на репутацію Лазаренка. Мова в цих матеріалах йшла про використання П. Лазаренко свого службового положення для лобіювання інтересів найбільшої в Україні приватної компанії "Єдині енергетичні системи України", якій у той час керувала Юлія Тимошенко. Компанія контролювала газовий ринок України. Через кілька днів газета "Киевские ведомости" почала кампанію дискредитації Д. Табачника: з'явилася інформація про підприємницьку активність його молодшого брата Михайла. У газетних матеріалах вказувалися назви фірм, зареєстрованих в офшорних зонах і т.п. І, хоча, Табачник у результаті був принесений в жертву вимогам опозиції і звільнений зі своєї посади, він залишався впливовою політичною фігурою.
У 1998 р. Табачник був обраний депутатом Верховної ради України від виборчого округу № 91 (Київська область). У 2000 - один з ініціаторів створення пропрезидентської партії "Трудова Україна" ".
Д. Табачник - автор і співавтор понад 200 наукових праць, член редколегій багатьох журналів, лауреат премії Спілки журналістів України "Золоте перо" (1989), премії ім. М. Островського (1991, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999). Володіє англійською мовою.
Захоплення: театр, полювання, колекціонування холодної зброї і творів живопису.
На парламентських виборах у березні 2002 року партія "Трудова Україна" увійшла до блоку "За єдину Україну!". Табачник зайняв 21 місце у виборчому списку блоку. "ЗаЄдУ!" в багатомандатному загальнодержавному окрузі набрав 12,05% голосів виборців.
Задекларував свої доходи за 2008 рік. Відповідно до декларації, він отримав 593 тисяч 847 гривень, у тому числі 261 тисяч 271 гривень заробітної плати. На рахунках міністра 2 мільйони 248 тисяч гривень, у власності - квартира площею 32,4 кв.м. та земельна ділянка площею 1,2 тисяч кв.м.. Власного автомобіля у Табачника немає.
Толстоухов Анатолій – міністр Кабінету міністрів.
Народився: 2 січня 1956 року в м. Харцизьк Донецької області.
Заступник Міністра Кабінету Міністрів України: з вересня 1995 року по липень 1997 року.
Міністр Кабінету Міністрів України: з 25 липня 1997 року по 20 грудня 1999; повторно: з 31 липня 2003 року по 29 січня 2005; з 4 серпня 2006 року до нинішнього часу.
Анатолій Толстоухов - міністр Кабінету Міністрів України, який пройшов в уряд за квотою Партії Регіонів. Толстоухова по праву можна назвати довгожителем Кабміну. Адже займана ним нині посада дістається йому далеко не вперше. Так, аналогічні повноваження Анатолій Володимирович мав в уряді Пустовойтенка в період 1997-1999 років, потім в період першого прем'єрства Януковича в 2003-2005 роках, і нинішнє призначення для Толстоухова - вже третє. Втім, такий стан речей був цілком прогнозованим, адже Толстоухов співпрацював з нинішнім главою уряду досить довго і зумів довести свою вірність. Зокрема, в період помаранчевої революції Анатолій Толстоухов відмовився покинути заблоковану мітингувальниками будівлю на Грушевського.
Окрім політичної діяльності пан Толстоухов займається громадською і науковою. Міністр Кабінету Міністрів очолює редакції журналів «Філософська думка» і «Практична філософія», є автором численних публікацій. Активну участь бере в розгляді та вирішенні питань захисту навколишнього середовища в Україні, кандидатська та докторська дисертації Толстоухова також присвячені екологічній проблематиці. Більше того, незважаючи на довгий членство в Народно-демократичної партії, на парламентські вибори 2006 року Анатолій Толстоухов йшов у складі нового проекту «Партія екологічного порятунку« ЕКО +25 », який не знайшов особливої підтримки серед населення країни, набравши лише 0,47% виборчих голосів.
Дружина Толстоухова Світлана Валентинівна - директор Державного центру соціальної служби для молоді. У подружжя двоє синів.
Згідно з даними журналу «Фокус», у 2006 році Анатолій Толстоухов задекларував дохід у розмірі 341 тис. 425 грн.
Василь Цушко - міністр економіки України.
Народився 1 лютого 1963 р. у с. Надрічне Одеської обл.
З 1994 р. по теперішній час: Народний депутат України
2006-2007 рр..: міністр внутрішніх справ України
Василь Цушко народився в сім'ї простих колгоспників. Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, за фахом - економіст.
Пройшов шлях від економіста до директора радгоспу в рідному селі.
Перший раз був обраний на посаду народного депутата в 1994 році.
З 1998 року - член фракції Соціалістичної партії України та Селянської партії України.
З 2005 - 2006 рр.. обіймав посаду голови Одеської обласної державної адміністрації.
1 грудня 2006 - 30 вересня 2007 рр.. - міністр внутрішніх справ України.
11 березня 2010 - призначений міністром економіки в новому уряді Миколи Азарова. Вранці 11 березня спікер Верховної Ради Володимир Литвин оголосив про створення нової правлячої коаліції - Стабільність і реформи (сформована фракціями Партії регіонів, Компартії України, Блоку Литвина, а також іншими народними депутатами - всього до коаліції увійшли 235 нардепів). Коаліція відправила у відставку уряд Тимошенко, за поданням Президента Віктора Януковича призначила прем'єр-міністром України Миколи Азарова (242 голоси) і затвердила склад її Кабінету Міністрів.
Нагороджений орденом За заслуги ІІІ ступеня (1997 р.).
Одружений: дружина - Людмила Іванівна медсестра за освітою; виховують двох дітей-школярів - сина Вадима та доньку Аліну.
Надав декларацію про доходи за 2006 рік. Тоді його дохід склав 195 тисяч гривень, з них 160 тисяч гривень зарплати. У власності міністра квартира, гараж та земельна ділянка. Автомобіля Цушко не має, проте у нього є мотоцикл МТ-11 «Дніпро».
|
