На посаду віце-прем'єра з регіональної політики призначений Віктор Тихонов.
Він народився в 1949 році на Луганщині. Закінчив Ворошиловградський машинобудівний інститут за фахом «бухгалтерський облік у промисловості» (1978) і Луганський інститут внутрішніх справ за спеціальністю «юрист» (1998). Кандидат юридичних наук.
Двадцять років пропрацював на заводі «Ворошиловградтепловоз» (нині - «Луганськтепловоз»), пройшовши шлях від слюсаря до секретаря парткому. У 1990-91 рр.. був першим секретарем Луганського міськкому Компартії. З цієї посади обирається до Верховної Ради України першого скликання. У 1992-95 рр.. працює директором з економіки та генеральним директором Луганської швейної фабрики «Стиль».
У листопаді 1995 року переходить на роботу в Луганську облдержадміністрацію на посаду першого заступника губернатора. У 1998 році стає головою Луганської облради й очолює його протягом двох скликань.
Бере активну участь у виборах-2004 на боці Віктора Януковича. Апогеєм його залучення до кампанії стала участь в Сєвєродонецькому з'їзді депутатів усіх рівнів, пізніше названому «з'їздом сепаратистів». Після приходу нової влади Генпрокуратура порушує проти Віктора Миколайовича кримінальну справу за обвинуваченням у замаху на територіальну цілісність України.
У ролі «жертви режиму» був включений до першої десятки виборчого списку Партії регіонів на вибори-2006. У парламенті минулого скликання очолював комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. На позачергових виборах 2007 року отримує 19-й номер у списку і входить до складу бюджетного комітету.
Віктор Тихонов очолює Українську асоціацію місцевих та регіональних влад. Не приховує своєї прихильності до федералізації України - цього року побачило світ друге видання концептуальної праці авторства Тихонова під назвою «Маніфест федералізму».
Повний кавалер ордена «За заслуги» і російського ордена Дружби.
Востаннє прізвище Тихонова з'являлася на перших шпальтах ЗМІ навесні минулого року в контексті його конфлікту з Ринатом Ахметовим. У квітні Віктор Миколайович в одному з своїх інтерв'ю натякнув на те, що найбагатший українець може купити Луганський футбольний клуб «Зоря», «осиротілий» після смерті його попереднього господаря Валерія Букаєва. У відповідь Ахметов назвав слова Тихонова брехнею, а соратник Рината Леонідовича Борис Колесников заявив, що Тихонов, мабуть, впав у старечий маразм і взагалі «переплутав баранячі яйця з північним сяйвом».
Кількома днями пізніше Ринат Ахметов звинуватить Тихонова в тому, що він не бажає виходу України з кризи, в конформізм і загравання з владою в 2005 році. «Він (Тихонов - Ред.) За однією і тією ж кримінальною справою проходив з Євгеном Петровичем Кушнарьовим. Кушнарьов був заарештований, перебував у камері 10 діб і оголосив голодування. Тихонов не перебував там і 10 секунд. У мене питання: чому при одній кримінальній справі один перебував 10 діб у камері, а інший не перебував і 10 секунд? Відповідь одна: тому що у Кушнарьова була совість і гідність, а Тихонов біг швидше, ніж гончак, домовлявся з усіма, щоб врятувати свою власну шкуру », - сказав тоді Ахметов.
Наскільки можна судити зараз, той конфлікт регіоналам вдалося «зам'яти». Однак передбачити, як будуть знаходити спільну мову віце-прем'єри Борис Колесников і Віктор Тихонов, досить складно ...
У декларації Тихонова в графі доходи вписані 213 тис. грн. зарплати народного депутата і майже 35 тисяч - матеріальної допомоги.У власності його «членів сім'ї» (очевидно, дружини) перебуває «Лексус». На банківському рахунку Тихонова лежить 950 тис. грн., у членів сім'ї - ще 850 тисяч.Тихонову належать земельні ділянки загальною площею 1 587 кв м, житловий будинок площею 317,8 кв м і гараж в 30 кв м.
Віктор Бойко - міністр охорони навколишнього середовища.
Віктор Бойко увійшов у велику політику через 102 виборчий округ Кіровоградської області, куди входить і відомий (завдяки «справі Лозинського») Голованівський район. І вже тоді в парламенті гендиректор фірми «Агротех» продемонстрував свій інтерес до екології, увійшовши до відповідного комітету. Однак, на законодавчій ниві слави йому знайти не вдалося - його прізвище зустрічається в якості співавтора лише в кількох законопроектах.
Куди більшу славу йому принесло керівництво Державним комітетом матеріального резерву, головою якого призначив Віктор Ющенко. Традиційно, ось уже кілька років цей комітет вважається «вотчиною» політичної сили Володимира Литвина. Можливо, тому, депутат від Народної партії і був призначений в Держрезерв. Правда, всього на півроку. Офіційне формулювання президентського указу - поєднання держслужби з депутатством. Однак, ще раніше колектив Держрезерву вимагав звільнення свого керівника, звинувачуючи його в різних «матеріальних» і «кадрових» гріхах.
Освіта: вища, Українська ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарська академія, 1985 р., інженер-електрик; Національна академія державного управління при Президентові України, 2004 р., магістр державного управління, кандидат наук з державного управління, 2004 рік, почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства України”, 2003 рік.
Депутат Верховної Ради України ІV скликання.
09.1980 – 07.1985–студент Української сільськогосподарської академії, м. Київ.
11.1985 – 09.1987–майстер відділу головного енергетика Укрремтресту Держкомсільгосптехніки УРСР, м. Київ.
09.1987 – 05.1989–служба в лавах Радянської Армії.
08.1989 – 06.1990–інженер відділу головного механіка Київського ВО “Агромаш”.
06.1990 – 02.1991–інженер відділу головного енергетика Київського ВО “Агромаш”.
02.1991 – 03.1992–заступник начальника відділу матеріально-технічного постачання Київського ВО “Агромаш”.
02.1992 – 02.1999–заступник генерального директора з комерційних питань Українського ВО “Агромаш”.
02.1999 – 02.2001–генеральний директор Українського ВО “Агромаш”.
03.2001 – 08.2001–радник генерального директора Державного лізингового підприємства “Украгролізинг”.
08.2001 – 04.2002–радник голови правління НАК “Украгролізинг”.
05.2002 – 05.2006 –народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
05.2005 – 09.2005–голова Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ.
05.2006 – 03.2009перебував у кадровому резерві державної служби відповідно до ст. 20 Закону України “Про статус народного депутата України”.
03.2009 до т.ч. – заступник Міністра аграрної політики України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 206-р).
Міністр охорони навколишнього природного середовища Віктор Бойко задекларував 106 тис 213 гривень доходу в 2009 році. Весь його дохід становила зарплата.
При цьому дохід членів його сім'ї (дружини і дочки) становила їхня зарплата в 21 тис гривень. У власності Бойко знаходиться квартира площею 245,8 кв м і два автомобілі Lexus.
Юрій Бойко - міністр палива та енергетики.
Місце народження, освіта. Уродженець Горлівки (Донецька область). Має дві вищі освіти. У 1981 році закінчив Московський хіміко-технологічний інститут ім.Д.Менделеєва (інженер, хімік-технолог), а в 2001 році - Східноукраїнський університет (інженер-економіст).
Кар'єра. З 1981 по 1999 рр.. пройшов шлях від майстра виробничої ділянки до гендиректора хімзаводу "Зоря" в Рубіжному. З 1999 по 2001 рр.. був гендиректором АТ "Лисичанськнафтооргсинтез" (Лисичанський НПЗ). З серпня 2001-го по лютий 2002-го - головою правління АТ "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ).
31 січня 2002 призначено головою правління НАК "Нафтогаз України". З липня 2003-го по березень 2005 року обіймає посаду першого заступника Міністра палива та енергетики - голови правління "Нафтогазу України".
До недавніх пір Ю. Бойко був головою Республіканської партії України (РПУ). У 2006-му балотувався до парламенту V скликання за списком "Опозиційного блоку НЕ ТАК!", Створеного на базі СДПУ (о) (лідером був Віктор Медведчук, екс-глава Адміністрації Президента Леоніда Кучми). Блок не набрав достатньої кількості голосів виборців. Проте пан Бойко все-одно виявився у виграші: 4 серпня 2006 року його призначили міністром палива та енергетики України в уряді Віктора Януковича.
На дострокових парламентських виборах-2007 опинився в прохідній частині списку Партії регіонів. Для цього довелося відмовитися від повноважень голови РПУ і здати партквиток.
Після формування коаліції у складі Блоку Юлії Тимошенко і блоку "Наша Україна - Народна самооборона" залишив пост міністра. Його змінив Юрій Продан, який отримав портфель за квотою БЮТ.
З березня 2010 року - Міністр палива та енергетики України в уряді Миколи Азарова.
За період керування "Нафтогазом" Ю. Бойко ставили в заслугу поліпшення розрахунків за природний газ українськими споживачами, значне збільшення доходів "Нафтогазу" і відрахувань до Держбюджету, прорив у вирішенні проблеми, пов'язаної з погашенням заборгованості за газ перед Росією і Туркменістаном. У той же час тодішня опозиція, а потім ставша владою "помаранчева" команда приписала Ю. Бойко участь у побудові сумнівних схем постачань російського і середньоазіатського природного газу в Україну. Політичні опоненти екс-міністра і ряд експертів вважають, що він безпосередньо доклав руку до появи "українсько-газпромівській" компанії "РосУкрЕнерго" (РУЕ), що контролює левову частку вітчизняного ринку природного газу, і на адресу якої обрушуються потоки жорсткої критики чи не з першого дня існування. 45-процентна частка цього підприємства належить українському мільярдерові Дмитру Фірташу, який перебуває у близьких стосунках з Ю. Бойко. Настільки близьких, що під час свого недавнього процесу розлучення Д. Фірташ, за даними "Української правди", навіть тимчасово передоручав Ю. Бойко свої активи, щоб не втратити їх частину.
Особливо жорсткі тертя у Ю. Бойко склалися з екс-главою уряду Юлією Тимошенко. Так, на початку лютого 2008-го на той момент Прем'єр назвала угоди, підписані в 2004 році главою "Нафтогазу" з РУЕ, прикладом "найгіршою корупції" і звинуватила Ю. Бойко у всіляких смертних гріхах. За її версією, "Нафтогаз" брав кредити невигідні, має величезні заборгованості, підписував "неправильні" документи, "здав" "Росукренерго" українські газові сховища за смішною ціною. В результаті, РНБОУ доручив правоохоронним органам провести розслідування за фактом можливих корупційних дій при підписанні угоди з РУЕ.
У свою чергу, колишній міністр невпинно твердить, що у схемі газопостачання за участю РУЕ немає нічого кримінального, і на сьогодні вона в силу більш-менш "демократичною" ціни на паливо є безальтернативною. А також обвинувачує нове керівництво "Нафтогазу" і Кабмін в несанкціонованому відборі "чужого" газу зі сховищ і в черговому загостренні відносин з російським "Газпромом".
Ще раніше, після звільнення з посади голови "Нафтогазу", пан Бойко виступав активним критиком урядів Ю. Тимошенко та Юрія Єханурова і нового керівництва НАК за "дестабілізацію роботи паливно-енергетичного комплексу". Дуже голосно звинувачення звучали під час "бензинової кризи" навесні 2005-го, "газових переговорів" з РФ і Туркменістаном, парламентських виборів-2006. Критикував Олексія Івченка, керівника "Нафтогазу" при урядах Тимошенко і Єханурова, за те, що довів компанію до межі банкрутства, і за розрив "газових" домовленостей з Москвою та Ашхабадом.
Неодноразово називав себе противником передачі української газотранспортної системи в управління "Газпрому", але в той же час виступав за створення консорціуму Україною, Росією та Німеччиною. Не випадково у квітні 2007-го Ю. Бойко був призначений головою газотранспортного консорціуму, домовленість про створення якого між Україною і Росією з'явилася ще в 2002 році і до якого в 2004-м погодилася приєднатися німецька сторона в особі "Ruhrgas AG".
У серпні 2004 року "за повне врегулювання заборгованості України за газ перед Російською Федерацією" Ю. Бойко був удостоєний звання "Герой України" та ордена "Держава". Також за повне погашення української заборгованості за газ нагороджений орденом Туркменістану. Неодноразово в різних вітчизняних конкурсах і рейтингах визнавався кращим менеджером, кращим антикризовим менеджером, бізнесменом року.
Політик одружений, виховує шістьох дітей.
Міністр палива та енергетики Юрій Бойко заробив 88 тисяч гривень. Відповідно до його декларації про доходи, всі ці кошти є його зарплатою. У той же час члени сім'ї Бойко заробити 9 мільйонів 534 тисячі гривень, з яких 623 тисячі - це дивіденди, відсотки і роялті, 8 мільйонів 885 тисяч гривень - прибуток від відчуження цінних паперів і корпоративних прав і 25 тисяч гривень - заробітна плата.
Крім того, відповідно до декларації, міністру належить земельна ділянка загальною площею 1952 кв. м, житловий будинок площею 30 кв. м, квартира площею 119 кв. м і гараж, загальна площа якого становить 20 кв. м. Членам сім'ї Бойко належить земельна ділянка загальною площею 2200 кв. м, житловий будинок площею 444,8 кв. м, дві квартири площею 256 кв. м і 220,3 кв. м, два гаража площею 19,2 кв. м і 15,4 кв. м.
Міністру також належить легковий автомобіль ВАЗ 2101, а членам його сім'ї - Nissan з об'ємом двигуна 1,3 куб. см.
Також у Бойка на рахунках є 273 тисячі гривень. На рахунках членів його сім'ї є 9 мільйонів 800 тисяч гривень, цінних паперів - на 274 тисячі гривень, розмір внесків (паїв) у статутні (пайові) фонди підприємств, установ, організацій - 31 тисяча гривень.
|
