«ВЕПР», перш за все, вражає своїми розмірами – він має звичні для сучасних джипів обриси кузова, але більші від будь-якого «гранда» розміри і навіть трохи перевершує в цьому аспекті американський «HAMMER». Зокрема, якщо габарити «H2 2003SUT» рівні 4782 × 2469 × 1922, то у «Вепра» вони відповідно 5300 × 2500 × 2100.
Правда, в потужності двигуна «ВЕПР» поступається американцю – всього 136 л.с. (проти 160-325 у різних моделей «HAMMERа»), при цьому швидкість розвивається до 140 км / год. Для позашляховика це цілком достатньо, хоча на гарному шосе, звичайно, «ВЕПР» зможуть обганяти усі, крім малолітражок. Однак цей двигун якраз і призначений не для досягнення високих швидкостей – його сила «тяглова», як у військової техніки, яка допомагає машині пройти через ями, завали, купини.
Головний творець «ВЕПРа», Володимир Іванович Пилипенко, передбачив найважчі умови експлуатації автомобіля. Дуже оригінальна підвіска – пневматична, з підкачкою, що дозволяє натисканням кнопки змінювати просвіт, то опускаючи, то піднімаючи днище майже на 60 сантиметрів над асфальтом. Можлива і індивідуальна підкачка: коли одне з коліс потрапляє в глибоку яму і машина крениться, її можна вирівняти, «витягнувши» його пневмоциліндр.
Величезні колеса майже метрового діаметру (чи то від імпортного вантажівки, чи то від БТРа) обійшлися творцям в 1000 євро кожне! Але вони того варті, а головне, що тим же компресором можна накачувати їх у разі проколу або прострілу.
Більша частина комплектуючих виготовлялася в Україні: кузов – в Запоріжжі, дизельний мотор – спільного виробництва «ІVECO» і «Мотор-Січ». Останнє брали з інших автомобілів (дошку приладів – від автобуса), багато чого виготовили в самому АТП, в якому є майстерні з ремонту КрАЗів. Всього, за словами творців, в «ВЕПР» було вкладено праці та комплектуючих майже на 100 тисяч доларів – в стільки вони оцінюють своє дітище.
Зауважимо, що це дещо менше вартості військових «HAMMERів» ($ 140 тис.), які явно поступаються за своїми характеристиками «ВЕПРа». Ось чому кременчуцьким джипом жваво цікавляться військові. Та нажаль, не українські жебраки, яким останнім часом гроші виділяють лише на «інтеграцію в НАТО», а іноземні.
Ну а всіх інших «цивільних» дуже вражає салон «ВЕПРа» - просторістю не поступається автотрейлеру, з трьома зручними шкіряними диванами. Є де розгулятися! У вантажному ж варіанті «ВЕПРа» (поки що він тільки на папері) замість задніх диванів, бару і дівчаток можна розмістити до 2-х тонн корисного вантажу. Або ж навантажити джип рівноцінної масою броні, перетворивши його в інкасаторський варіант.
По суті, машина займає місце між традиційними легковими джипами і специфічним типом автомобілів, які називаються «джипами-вантажівками», до яких відноситься російський тезка українського «ВЕПРа» - серійно випускається ГАЗ-33081 «Вепр». До речі, їх однакові імена призвели до певної плутанини щодо того, що ж насправді зробили в Кременчуці. Щоб усунути її раз і назавжди, вам досить подивитися на фото цих автомобілів.
Перспективи серійного випуску українського «ВЕПРа» поки що туманні – організувати такий процес, в якому будуть задіяні кілька підприємств, справа дуже важка. Українська промисловість сьогодні має безліч інших цікавих напрацювань, які не вдається запустити через її далеко не найкращий стан. З часів паровоза Черепанових класти вітчизняні винаходи під сукно, щоб потім купувати те ж саме за кордоном, стало національною традицією...
|
Суспільство / Наука / Технології / Господарство / Економіка • 
