Верховна Рада Криму має намір звернутися до Верховної Ради України та Кабміну з проханням законодавчо врегулювати парадоксальну ситуацію, яка склалася навколо людей, що мають статус «діти війни». Покладені законом пільги фінансуються бюджетом в усіченому варіанті, суди ломляться від позовних вимог повернути належне, а Пенсійний фонд ледве встигає оскаржити судові рішення, які збільшують видаткову частину і без того дефіцитного бюджету.
Ганна Тубай з Роздольненського району просить дати відповідь, чи беруть суди позови від дітей війни. Відповідаємо: приймають і навіть виносять рішення на користь позивача. Але їх відразу оскаржить Пенсійний фонд, після чого судові розгляди заходять на наступний виток. І так може тривати роками. Тому люди пишуть у ЗМІ, за допомогою яких намагаються добитися правди, аналогічні потоки звернень отримують органи влади і депутати. Невипадково кримська Рада на останньому засіданні вирішила в черговий раз звернутися до Кабміну і ВР України з проханням врегулювати ситуацію.
Проблема виплат дітям війни йде корінням в 2004 рік, коли був прийнятий закон про їх соціальний захист. Він запровадив для цієї категорії громадян доплату до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцдопомоги, яка виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але оскільки в законодавстві України поняття «мінімальна пенсія за віком» не визначено, виникли нестиковки, пояснила заступник начальника ГУ Пенсійного фонду України в Криму Марина Щербина. У повному обсязі підвищення виплачувалося лише 2 роки, а як тільки в бюджеті стали розростатися проломи, з січня 2008 року дію вищеназваної норми було зупинено на рік.
Хоча паралельно були внесені зміни до захищаючого інтереси дітей війни закон: підвищення до пенсій встановили в розмірі 50% надбавки для учасників війни (тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Тоді на захист прав дітей війни встав Конституційний суд, який у травні 2008 року визнав призупинення виплат неконституційною і повернув дію первісної норми, тобто виплату в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У відповідь Кабмін затвердив фіксований розмір підвищень (з 1 жовтня 2008 р. - 49,8 грн.), які виплачувалися і виплачуються Пенсійним фондом.
А оскільки різниця між 49,8 грн. і 229,2 грн. (30% від 764 грн., які з 1 квітня 2011 є прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність) відчутна для більшості людей похилого віку, вони продовжують штурмувати суди в пошуках правди і надії повернути гарантовані їм державою виплати. І повертають, тому що законодавчо чітко не визначено термін «мінімальна пенсія за віком» (про що йшлося вище), який є базовим для обчислення розміру надбавки. У результаті суди визначають розмір виплати, виходячи з ч.1 ст. 28 Закону «Про загальнодержавне пенсійне страхування», і розраховують розмір виплати як 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - 229,2 грн. з 1 квітня 2011
Але, по-перше, позитивне рішення суду, отримане через роки судових розглядів, не вирішує проблему, а лише змушує Пенсійний фонд виплатити дітям війни за вказаний в позовній заяві період часу підвищення до пенсії у більшому розмірі, а далі виплачують усі ті ж 49, 8 грн. По-друге, шквал судових рішень призводить до значних непередбачуваних виплат з бюджету фонду. Кошти на них перераховує держбюджет, і якщо витрати фонду перевищують заплановані, значить, комусь з дітей війни виплатять підвищення в більшому розмірі на підставі рішення суду, а комусь взагалі не виплатять через брак грошей.
За інформацією профільної комісії ВР Криму, за весь період дії Закону «Про соцзахист дітей війни» Пенсійний фонд виконав 27 тис. судових рішень на суму 34 млн. грн. Зараз у судах різних інстанцій на розгляді знаходяться близько 94 тис. справ на суму понад 197 млн. грн. Всього в Криму проживають 188 094 людини, що мають статус дітей війни. Для того щоб забезпечити їм виплату підвищення до пенсії з розрахунку 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних, Пенсійний фонд республіки повинен щомісяця вишукувати 32,9 млн. грн., або 395,4 млн. грн. у річному вираженні. І навіть більше, тому що прожитковий мінімум протягом року ще буде змінюватися. А оскільки проблема ця актуальна не лише для Криму, але і для всієї країни, очевидно, що не менші суми зажадають від держбюджету й інші регіони. Навряд чи він зможе знайти кошти, значить, швидше за все, звернення депутатів в черговий раз залишиться без уваги Києва. І люди продовжать у судах відвойовувати у держави ті крихти, які вона їм гарантувала.
За матеріалами 1k.com.ua
|
