У Житомирській виправній колонії № 4 у засуджених дуже щільний графік, практично немає вільної хвилини: рано вранці - підйом, умивання, зарядка, сніданок. Потім усі розходяться по цехам, де виробляють взуття, меблі, заготовляють і обробляють дерево. У кожного засудженого є час для творчості і спорту. Хтось грає в футбол чи баскетбол, інші пишуть картини, пишуть вірші. А африканці Алекс, Ях'я и Еммануель співають в місцевому ансамблі.
Хлопці практично одного віку - кожному близько тридцяти років. Всі вони африканці: Алекс і Еммануель з Камеруну, а Ях'я з Гвінеї, жили і навчалися в університетах Одеси, хоча не були знайомі.
Еммануель розповідає, що кілька разів зустрічався з Ях'я в Одесі, але знайомі не були. Коли він потрапив у колонію, йому розповіли, що тут знаходиться ще один африканець. Вони зустрілися вже на території виправного закладу, зрозуміли, що бачилися вже раніше. Тепер разом виступають.
Африканці українську мова практично не розуміють, просять говорити по-російськи, хоча і російською володіють погано.
Камерунець Еммануель каже, що йому дуже подобаються українські пісні та сама мова, коли він почав співати українською, краще почав розуміти її. Він зазначає, що співає ще й на інших мовах.
Хлопці кажуть, що до заключення ніколи не займалися музикою. Тільки гвінеєць Ях'я розповів, що музика йому завжди була цікава, ще в юності на батьківщині намагався з друзями щось грати.
"Раніше я ніколи не займався музикою. Я побачив, що в тюрмі є музичний гурток, вирішив спробувати. Мені сподобалося, я почав співати з хлопцями. Мені дуже це подобається, я став більше спілкуватися з людьми у в'язниці. Став краще розуміти українську та російську мову. Ми не тільки співаємо українською, а російською теж. Ще по-французьки, по-англійськи ", - пояснює Еммануель.
Еммануель уточнює, що для нього українські пісні дуже душевні і теплі. З усіх, які він знає, виділяє - пісню "Рідна мати моя".
"Вона мені дуже подобається. Коли мені перевели цю пісню, я плакав. Я часто думаю про свою матір. Я її втратив, коли мене посадили. Почуваю себе дуже винним перед нею", - пояснює Еманнуель.
Гвінеєць Ях'я відзначає, що для нього українська мова дуже складна, але вчиться говорити нею:
"Мені теж подобається співати, виступати. Я коли не був у в'язниці, на батьківщині ще, грав з хлопцями. Мені, до речі, подобається українська мова. Хоча, вона складна для мене, але я її розумію і навіть вмію трохи говорити. Ми співаємо багато пісень українською. Мої улюблені - "Черовна рута" і "Смерека".
У колонії кажуть, що іноземці, в основному, відбувають термін за розповсюдження наркотиків, але Алекс, Ях'я и Еммануель, як і всі засуджені уникають розмов про вчинки, які привели їх до Житомирської колонію.
Терміни кожного з них (4-5 років) вже підходять до кінця. Африканці розраховують на умовно-дострокове звільнення. Кожному залишилося по кілька місяців.
Ях'я і Еммануель кажуть, що після звільнення поїдуть додому, до сімей та друзів, почнуть нове життя у себе на батьківщині. Алекс ще не вирішив чи залишиться в Україні, але теж налаштований почати життя заново.
|
Суспільство • 