Ольга Іванівна і на схилі років зберігала свою колишню красу. Як їй це вдавалося, ніхто до пуття не знав. Знайомі її і сусіди губилися в здогадах. Врешті-решт прийшли до висновку, що вона харчується людською енергією. Ну зовсім як граф Дракула, тільки кров не п'є. І насправді все життя колишньої красуні підтверджувало це ...
Була вона з купецької сім'ї. Їй виповнилося шістнадцять, коли батько вирішив, що пора її вивести у світ і підшукати вигідну партію. Хотів послати на бал дружину, але вона, тридцятип'ятирічна, виглядала поруч з дочкою старою. Чим більше гарнішала Ольга, тим більше старіла її мати.
Вихід у світ одразу ж привів до того, що стали приїжджати в їхній будинок женихи. Іван Сілантєвіч не поспішав, хотів тільки зятя-дворянина. І отримав. Чоловік обожнював Ольгу, але через кілька років став сохнути, жовтіти і незабаром помер. А Ольга, народивши одного за іншим чотирьох дітей, ще більше розцвіла. Залишившись молодою вдовою, Ольга Іванівна легко закрутила голову генеральського сина, щоб через п'ять років знову надіти чорну хустку. У неї вже були дорослі діти - три сини і дочка, коли вона втретє пішла під вінець. Ольга Іванівна добре ставилася до чоловіка і не намагалася користуватися його життєвою енергією. Вона була розважлива і розуміла, що хтось повинен і дбати про неї, і утримувати велику родину.
Вона знайшла собі інше джерело, одруживши старшого Жоржа. Невістка, яка до заміжжя була дівчиною кров з молоком, стала хиріти. Водили її по знахарках, возили на води, де вона оживала на очах, але потім все ставало так само. Одна знахарка порадила молодій жінці піти від свекрухи і жити окремо. І, о диво, невістка знову розцвіла і народила двох симпатичних хлопчиків.
Зазнавши фіаско з перших невісткою, Ольга Іванівна взялася за третю, тому що друга жила в столиці, де спочатку вчився, а потім і залишився жити другий син Микола. Вирвавшись з-під ласкавою опіки матері, він зовсім не хотів повертатися під її керівництво. Третя невістка, дружина сина Михайла, була ласкавою і слухняною, мовчки скорилася свекрусі . Незабаром Михайло помітив, що дружина його починає худнути й стає страшною. І він пішов за порадою до дружини старшого брата. Та стала його переконувати виїхати куди-небудь подалі від матері. Михайло поїхав до райцентру, де зажив з помолодівшою на очах дружиною щасливим життям. Буваючи в Житомирі, він відвідував матір, не розповідаючи їй при цьому про свою сім'ю.
Ольга Іванівна стала здавати і написала дочці (Юлія вирвалася від матері зі скандалом ще десять років тому), що хворіє і вимагає її приїзду. Юля приїхала, щоб через три тижні поїхати, посварившись з матір'ю. Що було з Ольгою Іванівною, не могли встановити і лікарі, хоча двічі збирали консиліум. Дільнична терапевт помічала, що після візитів до своєї незрозумілої пацієнтки, у неї сильно боліла голова.
Здоров'я Ольги Миколаївни не поліпшувалося, і ніхто не знав, чим вона хвора і як її лікувати. Тоді Ольга Іванівна покликала старшого сина до себе і сказала, що вона відчуває близький кінець і хоче бачити всіх своїх дітей, щоб попрощатися. Жорж не став сперечатися з матір'ю, хоча не вірив у її близький кінець. Брати і сестра погодилися приїхати, але не зараз, а на день народження матері, який був за два місяці.
Дізнавшись про це, Ольга Іванівна занепокоїлася, стала розглядати себе в дзеркало і порівнювати зі своїм торішнім фотопортретом, на якому вона виглядала значно молодше за свої роки.
- Ні, я не доставлю їм радості (вона мала на увазі невісток) бачити мене такою. Жорж звик, а решта мене навіть не впізнають, - і Ольга Іванівна перестала після цього боротися за своє життя. Вона знайшла в собі мужність вибачитися перед чоловіком за всі клопоти, доставлені йому. На якусь мить у неї сяйнула думка: чому б не забрати собі його енергію? Адже йому вона вже не потрібна. Але відразу відігнала цю думку. Він і без того присвятив себе їй і її дітям, щоб ще вкорочувати йому життя.
Увечері їй стало зовсім погано, і вона впала в забуття. Чоловік сидів поруч. Під ранок він задрімав. Коли отямився, Ольги Іванівни вже не було. Дивно, що риси обличчя розглядалися, вона навіть помолодшала. Цього ж дня приїхали діти. Похорони пройшли без сліз.
|
