Федір Ярошенко.
Міністр фінансів.
Народився 05.12.1949 року в Харцизьку Донецької області. У 1976 році закінчив Ворошиловградський сільськогосподарський інститут за спеціальністю "економіка і організація сільського господарства".
1967-1968 рр.. - токар-розточувальник Зугреського енерго-механічного заводу (м.Зугреса Донецької області).
1970-1971 рр.., після служби в армії, - лаборант кафедри хімії Ворошиловградського сільгоспінститут.
1976-1979 рр.. - головний бухгалтер Зугреського Племптахорадгоспу.
1979-1984 рр.. - директор птахофабрики "Новоселідовська" (смт Цукуріно Донецької області).
1984-1994 рр.. - директор птахофабрики "Єнакіївська" (Єнакієве Донецької області).
1994-1997 рр.. - генеральний директор виробничого об'єднання "Донецькптахопром" (Єнакієве).
1997-2002 рр.. - перший заступник голови Державної податкової адміністрації України Миколи Азарова.
2002-2004 рр.. - перший заступник Міністра фінансів України М. Азарова.
2004-2005 рр.. - голова ДПАУ (змінив на цій посаді екс-главу МВС Юрія Кравченка).
2007-2008 рр.. - керівник групи радників БО ВБФ "Гарант" (Київ).
З березня 2008 по березень 2010 рр.. - заступник голови ДПАУ Сергія Буряка.
Кандидат сільськогосподарських наук, доктор економічних наук, професор кафедри економіки підприємства. Заслужений економіст України. Нагороджений орденом "За заслуги" I-III ступенів.
Задекларував 175 632 гривні доходів в 2008 році. Про це сказано в декларації його доходів. У доходах Федора Ярошенка зарплата склала 133 975 гривень, прибуток від наукової, викладацької, творчої діяльності склала - 16 710 гривень, матеріальна допомога - 24 946 гривень. При цьому сума доходів членів його сім'ї становить 6 386 гривень.
Федір Ярошенко має в своєму розпорядженні квартиру загальною площею 132,9 кв. м, земельні ділянки загальною площею 820 кв. м і гаражем площею 44,3 кв. м. Він не володіє транспортними засобами.
Володимир Яцюба.
Міністр будівництва і регіонального розвитку.
Народився 01.07.1947 року.Уродженець Дніпропетровська.
У 1970-му закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом "металургія чорних металів". Кандидат наук з державного управління.
З 1972 по 1984 рр.. працював майстром, старшим майстром, першим заступником начальника цеху, секретарем парткому Дніпропетровського металургійного заводу ім.Комінтерна. З 1984 був першим секретарем Амур-Нижньодніпровського райкому КПУ Дніпропетровська, інспектором ЦК КПУ, інструктором ЦК КПРС у Москві, першим секретарем Дніпропетровського міськкому Компартії.
У 1990-му В. Яцюба був обраний головою Дніпропетровської міськради. Тоді ж - народним депутатом України. З 1991-го продовжив роботу на Дніпропетровському заводі ім.Комінтерна заступником директора, начальником лабораторії. У 1994-му очолив Управління з питань територій Адміністрації Президента України, через рік став Першим заступником голови президентської канцелярії. З грудня 1998-го працював першим заступником Міністра Кабінету Міністрів України, Держсекретарем Кабміну, Міністром Кабінету Міністрів. Влітку 2003-го Президент Леонід Кучма перевів земляка у губернатори Дніпропетровщини. А в грудні 2004-го на хвилі акції "Дніпропетровщина без Яцюби" голова облдержадміністрації було звільнено. "Участь в мітингах беруть працівники, підконтрольні ЗАТ КБ" Приватбанк ", зокрема, заводу ім.Петровського. Ми ні в якому разі не звинувачуємо робітників підприємства - вони лише виконавці", - заявляла тоді прес-служба ОДА.
У 2006-му В. Яцюба працював віце-президентом Національної академії державного управління при Президентові України. У тому ж році був призначений секретарем Ради розвитку регіонів та радником Прем'єр-міністра Віктора Януковича (не дивлячись на те, що свого часу Янукович, як писали деякі ЗМІ, постарався прибрати В. Яцюбу з уряду як представника конкурує з донецьким "дніпропетровського клану") . 21 березня 2007-го Верховна Рада призначила В. Яцюбу на посаду Міністра регіонального розвитку та будівництва України (до тих пір такого поста в українському уряді не було).
На дострокових парламентських виборах 2007 року пройшов до парламенту за списком Партії регіонів. Обіймав посаду голови підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету ВР з питань будівництва, житлово-комунального господарства та адміністративної реформи.
Заступник голови Партії регіонів В. Януковича, член президії політради ПР.
Регалії. Політик нагороджений орденами "За заслуги" III, II і I ступенів, князя Ярослава Мудрого "V ступеня, почесними грамотами Кабміну і Верховної Ради України.
Серед захоплень політика - полювання. "Полюю на все, що не заборонено, - на гусей, качок, перепелів, кабанів, оленів ...", - каже В. Яцюба.
У декларації про доходи за 2006 рік задекларував 265,654 тис. грн., заробітна плата з яких - 209,102 тис.грн., а дивіденди, відсотки і роялті - 56,552 тис.грн. Крім того, дохід членів сім'ї склав 148,459 тис.грн. В. Яцуба має земельну ділянку площею 1600 кв.м, квартирою (97 кв.м), гаражем (22 кв.м), автомобілем "Toyota". Члени його сім'ї володіють квартирою (289 кв.м), автомобілями "Toyota" і "Mercedes".
Ященко Юрій.
Міністр вугільної промисловості.
Народився 19.03.1953 року в м. Макіївка Донецької області. У 1975 році закінчив гірничий факультет Донецького політехнічного інституту. Доктор економічних наук.
Трудовий шлях почав в 1975 р. гірничим майстром шахтоуправління ім.Леніна комбінату "Макіїввугілля".
1975-1976 рр.. - помічник начальника дільниці шахтоуправління ім.9-ї п'ятирічки комбінату "Макіїввугілля".
1976-1981 рр.. - старший інженер, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник Донецького науково-дослідного вугільного інституту Мінвуглепрому УРСР.
1981-1983 рр.. - інструктор, завідувач промислово-транспортним відділом Київського РК КПУ м. Донецька.
1983-1987 рр.. - інструктор відділу вугільної промисловості Донецького ОК КПУ.
1987-1990 рр.. - аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві.
1990-1991 рр.. - завідувач ідеологічним відділом Донецького ОК КПУ.
1991-1992 рр.. - начальник комерційного управління спеціалізованого виставкового центру "Вугілля-83" у Донецьку.
1992-1994 рр.. - заступник директора, директор ТОВ "Холдинг-Лада".
1994-1995 рр.. - заступник начальника управління координації базових галузей промисловості та транспорту, перший заступник начальника Головного управління промисловості і транспорту виконкому Донецької облради.
1995-1996 рр.. - перший заступник начальника Головного управління промисловості, енергетики та зв'язку.
1996-1998 рр.. - перший заступник начальника Головного управління вугільної промисловості та енергетики.
1998-1999 рр.. - начальник Головного управління економіки Донецької ОДА.
1999-2000 рр.. - заступник Міністра вугільної промисловості України Сергія Тулуба.
2000-2001 рр.. - начальник Департаменту економічного і фінансового регулювання паливно-енергетичного комплексу Міністерства палива та енергетики.
2001-2002 рр.. - завідувач відділом прикладних проблем Інституту економіки промисловості НАНУ.
2001-2003 рр.. - перший заступник державного секретаря, державний секретар з питань вугільної промисловості.
2003-2005 рр.. - перший заступник Міністра палива та енергетики.
2005-2006 рр.. - перший заступник голови - начальник Державної інспекції з енергозбереження Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів.
2007-2009 рр.. - заступник Міністра, перший заступник Міністра вугільної промисловості в уряді Юлії Тимошенко Віктора Полтавця.
З 2004-го - голова ради НАК "Вугілля України".
Відзначено знаками "Шахтарська слава" I-III ступенів, "Шахтарська доблесть" III ступеня, "Відмінник енергетики України", "Почесний працівник атомної енергетики".
В декларації про доходи за 2008 рік вказав лише 178 тисяч 714 гривень отриманої заробітної плати.
Нестор Шуфрич - міністр з питань надзвичайних ситуацій.
Дата народження: 29.12.1966.
Народився у Ужгороді. У 1992 році закінчив історичний факультет Ужгородського держуніверситету.
З 1989 по 1998 рр.. працював радником кооперативного об'єднання "Ретро", заступником директора, директором, президентом СП "Вест-Контрейд". Н. Шуфрич не приховує, що він - цілком забезпечена людина, побудував вже не один будинок, пересувається на позашляховику "Мерседес", носить годинник вартістю $ 10 тис. Одним з джерел його доходів, за повідомленнями ЗМІ, був видобуток нафти і газу з вітчизняних родовищ .
У 1996 році Н. Шуфрич став членом соціал-демократичної партії України (об'єднаної). До 1998-го по партійній драбині піднявся до члена політради, до 2003-го - до заступника голови СДПУ (о). У квітні 2005 року був обраний першим заступником голови партії Віктора Медведчука, екс-голови Адміністрації Президента Леоніда Кучми.
Н. Шуфрич двічі був народним депутатом України - у Верховній Раді III і IV скликань. Два роки працював в парламентському Комітеті з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, потім ще шість - у Комітеті з питань бюджету.
На виборах-2006 "есдек" Н. Шуфрич йшов у парламент за списком "Опозиційного блоку" Не так! ", очолюваного однопартійцем, екс-президентом України Леонідом Кравчуком. До прохідного бар'єру блок не дотягнув. Зате до Верховної Ради Автономної Республіки Крим першому заступнику В. Медведчука потрапити вдалося. А в грудні 2006-го Н. Шуфрич отримав портфель міністра з питань надзвичайних ситуацій в уряді Віктора Януковича (хоча багато спостерігачів "сватали" на цю посаду "регіонала" Володимира Сівковича). "Він сам - надзвичайна ситуація", - такою була одна з перших політичних оцінок резонансного кадрового рішення. Тим не менше, чорнобильським "Укриттям", складами боєприпасів у Новобогданівці і всіляким іншим "пташиним грипом" правляча коаліція і, зокрема, Партія регіонів довірили займатися саме йому. До речі, це був непоганий подарунок до 40-річного ювілею політика.
Ще одним вагомим "подарунком" від Партії регіонів для Н. Шуфрича стало почесне 5-е місце в її списку на позачергових парламентських виборах-2007 після розпуску Верховної Ради V скликання (щоправда, попередньо Нестору Івановичу довелося розпрощатися з партквитком і високою посадою в СДПУ ( о)). З іншого боку, "регіонали" напевно розуміли, що таким чином вони отримують загартованого і досить ефективного та ефектного політичного гладіатора.
Н. Шуфрича можна зарахувати до дійсно епатажних фігур, яких у вітчизняному політикумі, в принципі, небагато. Невипадково журналісти прозвали його "українським Жириновським", хоча сам політик "при всій повазі до Володимира Вольфовича", таке порівняння не вважає вірним - "не бачить прямих паралелей". У той же час колишній нардеп, а нині Міністр був і залишається одним з провідних ньюсмейкерів в інформаційному просторі України. Рідкісна політичне подія не удостоювалась його коментарю або оцінки. І навіть якщо висловлювання не завжди об'єктивні та адекватні, то вже практично напевно - різкі, яскраві і цитовані.
Політик часто опиняється в епіцентрі скандалів. Під час президентської кампанії-2004 без нього не обійшлася бійка з представниками опозиції в Центрвиборчкомі, коли його оголений торс узріла вся країна. Він же відзначився під час захисту одно партійця -"есдека" і екс-губернатора Закарпаття Івана Різака від "ментовського беззаконня" в ужгородській лікарні. І удостоївся звинувачень з боку "помаранчевих" політиків у начебто незаконному отриманні шикарних земельних ділянок у Пущі Водиці під Києвом і в Закарпатті, а також у незаконному використанні нафтогазових родовищ, що в період відразу після Майдану порядком пошарпало йому нерви.
15 лютого 2008-го Н. Шуфрич в черговий раз відзначився у відстоюванні прав VIP-ув'язнених. Він в компанії з двома депутатами-однопартійцями В. Сівковичем і Владиславом Лук'яновим намагався перешкодити "етапування" підслідного екс-міністра транспорту Миколи Рудьковського з клініки назад у СІЗО, куди його раніше визначили за рішенням суду. В результаті інциденту Рудьковський таки опинився в камері, а Шуфричу самому потрібна допомога медиків: співробітники спецназу на ногу "бідовому" політику впустили автомобіль, яким депутати намагалися заблокувати дорогу "воронку". З клініки потерпілий "регіонал" відправився в гіпсі і на милицях.
Глава МНС протягом ряду років залишається одним з найбажаніших холостяків України. Казав, що не хоче піддавати кохану людину небезпеці, оскільки з ним "можуть розправитися". До речі, наприкінці 2006-го Н. Шуфрича (мабуть, як великого шанувальника жіночої краси) запросили в журі конкурсу "Міс Європа" що проходив у Києві. Після чого його давній недруг Геннадій Москаль (тоді - повноважний представник Президента в Криму і колишній заступник голови МВС) порівняв таке запрошення з приєднанням товариства захисту прав тварин до м'ясокомбінату. І нагадав історію про те, як у 1998 році новоспечений нардеп Шуфрич нібито побив, зламавши нижню щелепу, свою дружину, переможницю кількох конкурсів краси Наталю Ворону-Шуфрич, і не поніс за це ніякого покарання. У свою чергу, Н. Шуфрич лаконічно заперечив, що ця інформація була спростована ще вісім років тому.
У молодості був удостоєний звання майстра спорту зі стрільби з лука. За успіхи на ниві політичній нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.
Довідка про доходи
У 2006 році отримав 88,832 тис.грн. сукупного доходу. Про це йдеться в декларації, опублікованій в газеті "Урядовий кур'єр" 19 квітня 2007-го. Згідно з опублікованими даними, Н. Шуфрич володіє земельною ділянкою площею 1 297 кв.м, житловим будинком (121,85 кв.м) і квартирою (262,80 кв.м). Номінальна вартість цінних паперів і паїв у підприємствах - 18 534 497 грн. (ці активи, як зазначено в декларації, знаходяться за дорученням Н. Шуфрича в управлінні у адвокатів). Загальна сума зобов'язань фінансового характеру Міністра становить 107,022 тис.грн.
|
