Як вказати дитині на її помилки й не відбити при цьому бажання щось робити? Яким має бути словесне покарання? Як не задушити самостійність дитини?
Багатьом батькам знайома картина: дитина намагається помити посуд. До раковини вона не дотягується, тарілка ледь поміщається в маленькій ручці ... Ви з тугою розумієте, що вечір має бути ненудний: кухню треба буде прибрати, посуд вимити заново, і, не виключено, що доведеться купувати нові тарілки замість розбитих. Звичайно, перший порив - припинити все це неподобство й насварити чадо за самодіяльність. А чи правильно це?
Стратегія і тактика - наше все
Ви, напевно, помітили, що, починаючи з двох років, в лексиконі вашої дитини з'явилася фраза «Я сам!». Вона прагне до самостійності, і вам не завжди це зручно. Приклад з посудом - окремий випадок. Буває дещо і серйозніше - наприклад, вона вириває руку перед перехрестям, щоб самостійно перейти дорогу, вихоплює ніж, щоб нарізати хліб ... Загалом, у кожного з нас знайдеться маса подібних прикладів. Ну а нам, батькам, що з усім цим робити? Придушувати ініціативу, щоб вберегти малюка від небезпеки? Або заохочувати його самостійність, щоб потім не скаржитися на інфантилізм підлітка, його невміння приймати рішення?
В першу чергу треба враховувати, що вік від двох років в психології так і називається - період самосвідомості. Ваш малюк починає усвідомлювати себе як особистість. Не за горами горезвісна криза трьох років, коли основним мотивом його поведінки стане негативізм, тобто прагнення зробити навпаки. Одночасно з усвідомленням себе відбувається формування звичок. Вам же хочеться, щоб ваша дитина в дорослому житті вела себе як цивілізована людина? Тоді треба чітко вирішити для себе, що заохочувати, що забороняти, за що лаяти і головне - як лаяти. Виробіть чітку тактику поведінки і не відступайте від неї ні за що!
За що лаяти
Якщо самостійні дії малюка нешкідливі для його здоров'я та безпеки (як, наприклад, у випадку з посудом) - не сваріть його. Зрозуміло, що для усунення наслідків такої «допомоги по господарству» вам будуть потрібні час і сили. Але воно того варте. Повірте, інфантильний підліток, якого колись переконали, що він недотепа, якому і в руки дати щось страшно, - викликає досаду у всіх навколишніх, у тому числі у власних батьків.
Зрозуміло, жоден розсудливий батько не дозволить дитині самостійно переходити дорогу, хапати гострі предмети - словом, робити те, що може загрожувати її життю і здоров'ю. У даному випадку заборони повинні бути озвучені категоричним тоном. Крім того, в кожній сім'ї є ще додаткові обмеження, які пов'язані з загрозою безпеки. Скажімо, не можна брати папери з робочого столу батьків, не можна чіпати комп'ютер, рвати книжки і т.д. Заборон вистачає. Головне, щоб вони були розумними. І ось на їх порушення слід реагувати відразу і ні за що не «давати слабину». І ось тут-то ми підійшли до самого важливого питання виховання - як же реагувати?
Як лаяти
Сподіваємося, тілесні покарання у вашій сім'ї не в ходу - немає потреби пояснювати, чому їх треба виключити одразу і беззастережно. Можна, скажімо, у відповідь на порушення дитиною заборони чогось її позбавити (скажімо, перегляду мультфільму).
Ми поговоримо про те, як має виглядати покарання словесне. Треба сказати, що мало хто вміє лаяти правильно. Впевнені, багато хто з вас, прочитавши це, посміхнуться - мовляв, велика наука! Вже що-що, а насварити-то ми зможемо. А ось і ні!
Задумайтеся, що для вас означає насварити дитину? Накинутися на неї з криком, вигуками «Що ти наробила! Як посміла! »? Сміємо вас запевнити, неефективно, хоча й голосно. По-перше, інформації - нуль. Не виключено, що малюк навіть і не зрозуміє, що ж він такого страшного накоїв. Ну а по-друге, така агресія нічого не викличе, крім відповідної агресії.
Нерідко ми спостерігаємо, як батьки винного малюка буквально кидають у нього звинувачення: «поганий», «неслухняний», «невмілий» і так далі - список можна продовжувати до нескінченності, тут вже кожен веде себе в залежності від здібностей і темпераменту. Теж не вихід. Ви, напевно, чули, читали в статтях і книгах по психології, що якщо людині багато разів повторити, що він неслухняний, він врешті-решт з цим змириться і стане вести себе відповідним чином. Так що стримайте свій запал. Пам'ятайте - на ваших очах формується особистість, і не можна ні в якому разі це розвиток придушувати.
Критика повинна бути конструктивною
Отже, по-перше, вам треба чітко уявляти, за що ви лаєте дитину. За те, що вона розірвала книгу? От і поясніть їй по можливості спокійним тоном, чому її рвати не можна. Ви вже пояснювали вчора, а позавчора два рази? Охоче віримо. Але повірте і ви - малюку важко змиритися із заборонами. Кількість обов'язково перейде в якість. Інформація, озвучена суворим, але спокійним голосом, без крику і надриву, рано чи пізно буде засвоєна. Якщо книга для вас цінна - заберіть її подалі від спокуси. На нижню полицю покладіть дитячу книгу з щільного картону - її і роздивлятися цікавіше, і порвати набагато складніше.
По-друге, якщо мова йде про те, що він щось зробив не так - влаштував на кухні потоп, намагаючись помити посуд, розбив мамині дрібнички, намагаючись витерти пил, зіпсував іграшку і так далі - ваше завдання не тільки пояснити, що саме не так, але і дати позитивний приклад, тобто показати, як треба. Це і є виховання.
Допоможіть дитині сформувати правильні, корисні звички і не душите їй самостійність. Лайте тільки за провини і, до речі, не забувайте, коли треба, заохочувати.
Джерело: pulsplus.ru
|
